Священики Мукачівської єпархії які виконували душпастирську працю в селі Порошково Перечинського району від найдавніших часів до 1949 року

Порошково. Перечинський район, 2146 вірників,  Ц.: Св. Миколая, кам’яна,

1762.- Метрика: 1817.

1709,    ?             ?      Іоанн.

1717-   ?              ?     Петро.

1722-, 1766   Реберко Олексій.

1768 – 1780  Легеза-Ледьезе Іоанн.

1780 – 1786  Ковечак Андрій.

1786 – 1803  Керестеші Петро.

1803 – 1805  Попович Іоанн.

1805 – 1817  Яцкович Михайло.

1817 – 1832  Чобаль Олексій.

1832 – 1855  Табакович Василь.

1855 – 1856  Сабов Михайло.

1856 – 1872  Шолтис Олександр.

1872 – 1882  Погачаш- Балог Валентин.

1882 – 1893  Фенцик Євген.

1893 – 1895  Дулишкович Олексій.

1895 – 1913  Куштан Петро.

1913 – 1935  Куштан Августин.

1935 – 1937  Скіба Іоанн Теофан.

1937 – 1945  Галайда Георгій.

1945 – 1949  Егрешші Іоанн.

Каплани:

1843 – 1844  Легеза Василь

Іконостас Порошківської церкви. Фото Івана Готри

Біографічні данні та життєвий шлях деяких священиків

 які служили в храмі села Порошкова

Едмунд Бачинський із закарпатського Середнього повинен був стати наступником Еде Еган

Є.Бачинський

Угорський політик і економіст Еде Еган (1841-1901), про якого багато говорять сьогодні у зв’язку з наданням Угорщиню серйозної матеріальної допомоги та пільгових кредитів підприємцям та аграрним товаровиробникам Закарпаття (нинішній план подальшого розвитку області так і називається – імені Еде Егана), був натхненником «Верховинської господарської акції».

Її метою було покращення занедбаного й відсталого економічного стану нашого краю часів Австро-Угорщини шляхом інтенсифікації землеробства, тваринництва, розвитку кооперацій, споживчих і кредитних спілок, банків, ремісничо-кустарних промислів. Реалізацією цих планів і займався Е. Еган, куратор Експозитури для гірських районів (орган влади, що здійснював завдання акції), що була створена у 1897 році в місті Мукачеві. Допомагали йому в цьому й греко-католицькі священики, які як ніхто, були приближені до простого люду. Один із членів даної конфесії, представник славетного роду священників Бачинських був Едмунд Едмундович (Євген Євгенович) Бачинський, авторитетна людина енциклопедичних знань. Він був не тільки радником, але й  міцною опорою для Егана. Саме його, Едмунда Бачинського, Еде Еган запропонував призначити своїм наступником, щоб продовжити гуманітарні справи в «Русинській (рутенський) акції». Так сталося, що по дорозі до Е. Е. Бачинського в Середнє  20 вересня 1901 року Еган був важко поранений. Через дві доби він помер. Не менш загадковою  і трагічною була й смерть Едмунда Бачинського, похорони якого відбулися 29 липня 1903 року. Про це повідомив його перший біограф, майбутній президент Карпатської України – Августин Волошин у «Місицеслові» за 1904 рік.

Хрест встановлений 120 років тому допомагає Доробратівчанам зберiгати свою вiру, національну iдентичнiсть i гiднiсть

Зранку 26 липня в селі Доробратово біля Храму Божого було багатолюдно, тут  за ініціативою греко-католицької громади та громадського активіста Михайла Садохи зібралися вірники та запрошені для того, щоб освятити після реставрації Хрест встановлений 120 років тому, за ініціативою і за кошти  тодішнього священика Іштвана Товта.

Присутніх було ознайомлено з архівним документом, щодо встановлення Хреста у якому йдеться : «У вівторок 7 липня  1896 року  з міста Мукачева бирув села Ільтьо Мігаль разом з куратором Доробратівської церкви Данканич Ласло возом привезли з міста Мукачова великий залізний хрест. Доробратівські майстри Данканич Ласло, Ільтьо Андраш, Паулишинец Мігаль встановили цей хрест  на подвір’ї перед церквою. Цей Хрест було куплено за кошти сім’ї священика Товта Іштвана- ВО СЛАВУ БОЖУ ТА З НАГОДИ МІЛЕНІУМУ УГОРСЬКОЇ ДЕРЖАВИ.  26 липня відбулось освячення цього хреста. На освячені були присутні всі жителі села крім юдеїв.

Освячував хрест єпископ Юлій Фірцак та священики

Іштван Товт-Доробратово, Андраш Дудітш-Берегово,Михайло Бачинський –Мукачево, Никола Ференц –Завидово,Йоанн Лауріш-Макарево, Василь Кофланович-Залуж,Антоній Контратович-Чорний Потік, ЙоаннЗейкан-Локоть,Андрій Мелеш-Негрово,Йосип Петрашович-Колодне, Ервін Дудинський –Росвигово, Василь Яцкович-Кайданово, Василь Карпинець-Пістрялово, Емеріх Дудинський-Камянське, Олексій Головач- Лалово, Василь Чорба Мідяниця та 15 великих процесій.

Священики Мукачівської єпархії які виконували душпастирську працю в селах Туря-Пасіка та Раково Перечинського району від найдавніших часів до 1949 року

Тур’я – Пасіка. Перечинський район.- 2999 вірників.- Ц.: св. Арх..Михайла, кам’яна, 1810.- Метрика: 1775.
З 1751 року до 1949 року філією парохії Тур’я-Пасіки було село Раково 959 вірників.- Ц.: св. Миколая Чудотворця, кам’яна, з 1822 року  до парохії відносилося також село Мокра.

1706, ? Бугер Яков.
1706, 1752 Гусар Григорій Георгій.
1765-, 1785 Легеза Андрій.
1788-, 1792 Ордош Теодор.
1797- ? Ортутай Іоанн.
? , - 1805 Легеза Георгій.
1805 – 1810 Чіприч-Чіпович Павло.
1810 – 1835 Легеза-Лігенза Атанасій.
1835 – 1868 Гомічко Георгій.
1868 – 1872 Гомічко Олексій.
1872 – 1890 Легеза Йосиф.
1890 – 1891 Вайда Олексій.
1891 – 1902 Фірцак Олександр ст.
1902 – 1909 Балог Валентин.
1909 – 1920 Крафчик Віктор.
1920 – 1929 Легеза Іреней.
1929 – 1949 Балтович Микола.
Помічні священики:
1863 – 1866 Яцкович Микола.
1866 – 1867 Саксун Йосиф.
1866 – 1868 Гомічко Олексій.
1870, 1872 Тібольд Авксентій ЧСВВ.
1880-1880 Легеза Олександр
1881 – 1883 Вайда Олексій.
1884 – 1886 Легеза Михайло ЧСВВ.
1886 – 1892 Легеза Іреней.
1892 – 1896 Фірцак Олександр мол.
1896 – 1896 Кафчик Віктор.
1896 – 1898 Гебей Михайло.
1897 – 1902 Бачинський Антон.
1907 – 1907 Балог Валентин.
1909 – 1909 Феделеш Кирило.
1922 – 1925 Прамер Адам.
1927 – 1929 Балтович Микола

Біографічні данні та життєвий шлях деяких священиків

 які служили в храмі села Тур’я-Пасіка

Відзначення вкладу родини Яцковичів в розвиток Мукачівської греко-католицької єпархії

   Однією з багаточисельних династій священиків Мукачівської греко-католицької єпархія є династія Яцковичів, представники якої на протязі майже чотирьох століть служать людям та Богу в селах та містечках нашого багатостраждального краю. В п’ятницю 13 травня 2016 року в мальовничому гірському селі Туриця, що на Перечинщині, відбулись зворушливо-душевні події по вшануванню великої дружньої родини нащадків священників Яцковичів.
   В греко-католицькому храмі цього села душпастирський послуг виконували: з 1884 року по 1903 рік о. Міклош Яцкович, а із 1927 по 1940 рік його син о. Василь Яцкович. Біля церкви в якій вони проповідували Слово Боже, знаходяться й їхні могили. Після насильницької ліквідації, сталінським режимом в 1949 році, Мукачівської греко-католицької єпархії, всі Храми було передано російській православній церкві. І хоча після того, як Україна отримала незалежність греко-католицька церква вийшла з підпілля, державою вона в розумінні міжнародного права реабілітована не була, й велика частина незаконно відібраних і привласнених церков, монастирів, фар і іншого майна законним його власникам повернуто не було. Так сталося й з Храмом Верховних апостолів Петра і Павла в селі Туриця. Греко-католики села змушені були молитись під відкритим небом. В фінансово-кризовий час громада не мала достатньо можливостей, щоб побудувати нову церкву… Відвідуючи могили своїх предків та спілкуючись з вірниками села Туриця внук священика о. Василя Яцковича - Томаш Яцкович, який з родиною проживає в США, висловив щире бажання допомогти фінансово греко-католицькій громаді села Туриця побудувати церкву. Дякуючи Господу Богу і завдячуючи фінансовій допомозі від Томаша Яцковича церква була побудована і в грудні 2015 року її було освячено.

Священики Мукачівської єпархії які виконували душпастирську працю в селі Заричово Перечинського району від найдавніших часів до 1949 року

1704,- ? Шімога Андрій.
1726,- 1729 Новосільський-Новос Іоанн.
1729-, 1742 Вілацький Дмитро.
1755 – 1775 Теодорович Матей.
1780, 1798 Базилович Михайло.
1800 – 1801 Колесар-Керекеш Андрій
1801 – 1825 Івашкович Василь.
1825 – 1847 Бачинський Михайло.
1847 – 1848 Коссей Іоанн.
1848 – 1857 Бачинський Іреней.
1858 – 1868 Медвецький Василь.
1868 – 1872 Легеза Йосиф.
1872 – 1884 Шолтис Олександр.
1884 – 1885 Шолтис Євген ЧСВВ.
1885 – 1902 Дудинський Тівадар (Федір) ст.
1902 – 1904 Дудинський Тівадар (Федір) мол.
1904 – 1926 Фенцик Ендре (Андрій).
1926 – 1927 др. Фенцик Стефан.
1927 – 1937 Єнковський Ендре (Андрій).
1937 – 1949 Грибовський Василь.

Біографічні данні та життєвий шлях деяких священиків
які служили в Заричові

1825 – 1847 роки   Бачинський Михайло

Народився в 1777 році у сім’ї священика Івана Бачинського (1751 -1839) в селі Рафайовце Словаччина, округ Вранов над Топлем Пряшівського краю. 17 квітня 1802 року був рукоположений в священики єпископом Андреєм Бачинським.
Служив парохом в селах: Іначовце (1802 – 1802 р.р.), Убреж (1802 – 1823 р.р.), Заричово (1825 – 1847 р.р.).

Запрошуємо Папу Римського Франциска в Закарпаття!

СЛАВА ГОСПОДУ БОГУ ЗА ДАРУНОК ВІРИ, ЩО ЇЇ ПРИЙНЯЛИ ВАШІ ПРЕДКИ, КОЛИ ПОЧУЛИ СЛОВО БОЖЕ,ПРОГОЛОШЕНЕ СВЯТИМИ КИРИЛОМ І МЕФОДІЄМ…(із вітання папи Івана Павла -2, 1990 р.)

 

Правлячому єпископу Мукачівської греко -католицької єпархії

преосвященному владиці Мілану

Єпископу- ординарію Мукачівської Дієцезії Римсько-Католицької Церкви

преосвященному владиці Майнеку Анталу.

     20 листопада 2015 року, під час офіційного візиту в Ватікан Президента України Петра Порошенка, папа Франциск прийняв пропозицію відвідати Україну з офіційним візитом.  Дипломатам дано доручення про узгодження програми і дати візиту.

Однозначно, що  папа Франциск під час візиту відвідає крім столиці ще і інші міста( чи місто). 

На наше глибоке переконання одним із місць відвідань  могла б бути наша область.

Це прохання грунтується на наступному:

Освячення меморіалу в Доробратові

Вже доброю традицією для Мукачівської греко-католицької єпархії стало вшанування пам'яті  священиків, які служили Богу та людям на протязі століть в Божих храмах нашого краю. Одне з   таких вшанувань пройшло 30 жовтня 2015 року в селі Доробратово Іршавського району. Цьому передувала велика пошукова та дослідницька робота по встановленню місць захоронення священників які служили в Доробратові, яка була проведена головою громадської організації «Духовність, відродження та розвиток» Михайлом Садохою за сприяння о.Даниїла Бендаса.  Віднайдені захоронення в часи комуністичної влади були спаплюжені. При розчищенні місця захоронення було віднайдено прикопаний хрест. В родинних архівних документах  о. Евгенія Уйгелія ( служив в Доробратові в 1927 – 1949 р.р.)   було знайдено запис, що  хрест колись був на надвівтарній торуні церкви, яку було розібрано в 1941 році. Було знайдено нащадків похованого священика Іштвана Товта, які проживають в Угорщині і на Україні. Один з них Бараній Елек сам займався пошуком відомостей про захоронення свого предка і через о. Даниїла Бендаса відбулася його зустріч з Михайлом Садохою. Ними було прийнято рішення про влаштування спільними зусиллями меморіалу на місці захоронення. 

Стефан Фенцик – істинний патріот нашого краю

Греко-католицький священик о.Стефан Фенцик увійшов в історію нашого краю не тільки як священик-сповідник вірності, а і як обдарований науковець, талановитий музикант, істинний патріот та один із найамбітніших громадсько-політичних діячів Підкарпатської Русі першої половини ХХ століття, який завжди прагнув грати провідну роль в житті краю. Протягом 53 років свого життя (13.10.1892-30.03.1946) він вів активну і багатогранну діяльність. Народився в селі Великі Лучки, що на Мукачевщині, в родині греко-католицького священика.

Досліджуючи історію Підкарпатської Русі, я був вельми здивований, що про С.Фенцика дуже мало інформації, а якщо і є, то акценти розставлені лише на його політичній діяльності. Я вирішив заповнити цю прогалину. До речі, під час дослідження з’ясувалося, що отець Стефан троюрідний брат моєї бабусі Катерини Бачинської по лінії Саксунів.

РОДИНА

Його батько – Андрій  народився 1866 р. у селі Широке Виноградівщини в сім’ї священика Андрія Фенцика (1820-1890) та Анни Фірцак. В 1890 р. рукоположений в священики єпископом Іваном Пастелієм. Служив парохом у Заріччі Іршавського р-ну (1890-1892 рр.), Великих Лучках (1892-1894 рр.),  Велкій Трні Земплінського комітату (1894-1904 рр.) та Заричові Перечинського району (1904-1926 рр.). У цей період також був деканом Турянського деканату. Помер в с. Заричово 20 серпня 1926 р.

Мама - Юліана Легеза  походить із знатної дворянської родини, яка відноситься до гербу Легеза де Бобрк (Legeza de Bobrk), генеалогічне дерево якої бере свій початок з XII cтоліття. Ця родина дала нашому краю багатьох священиків, вчителів та прогресивних громадських діячів. Вона  народилася 11 травня 1869 р. у Зарічові Перечинського району в родині священика Йосифа Легези (1820-1890) та Анни Саксун (1828-1884). Її батько служив священиком в селах Кострино (1846 – 1848 рр.), Тур’я-Бистра (1848 – 1868 рр.),   Заричово (1868 – 1872 рр.) та  Тур’я-Пасіка (1872 – 1890 рр.)

Педагогічна династія Павлишинців (доповнено)

Іван Павлишинець народився 12 вересня 1863 року в с. Доробратово Іршавського району в сім’ї Василя Павлишинця та Пелагеї Чепак.  Після закінчення учительської семінарії  працював помічним вчителем  в с. Макарьово.

23 лютого 1888 року поєднав свою долю  з Юлією Гурей дочкою вчителя с. Тур’я-Пасіка  Теодора Гурея та Йозефіни Анталоці (яка походить з дворянського роду Antalóczy de Antalócz Грамота шляхетства і герба отримано від Короля Фердинанда II в Відні, 15 листопада 1628 року). Після одруження Іван Павлишинець перевівся   працювати вчителем у Тур’я Пасіку де попрацював до самої смерті в 1918 році.

В родини Івана Павлишинця народилося одинадцять дітей чотири дочки та сім хлопців, більшість з яких здобули освіту вчителя і працювали сільськими вчителями, можна сказати про започаткування  вчительської  династії Павлишинців на Перечинщині.

Старший син Миколай (1888- 1954) після закінчення вчительської

семінарії працював вчителем в Ладомирові (тапер Словацька республіка), а з 1920 року до виходу на пенсію в с. Ворочово  Перечинського р-ну. Разом з священиком Сіоном Сільваєм створили в селі чотириголосий хор селян.  На сцені зробили постановку сільського народного весілля. Хор Ворочова  в тридцчтих  роках минулого століття  з тріумфом виступав  на театральних сценах Ужгорода, Пряшева та Кошиць. Разом з дружиною Лаврою Шолтис (1892-1954  виростили трьох дітей, які також присвятили своє життя вихованню підростаючого покоління. 

Дочка Лавра Макара (1912-2005)   працювала вчителем початкових класів спочатку в Порошкові та Заричові, а з 1949 року до виходу на пенсію в 1967 році, вчителем початкових класів в Сімерській восьмирічній школі.

Відзначення 110-річниці з дня народження о. Стефана Бендаса

 

В суботу 3 серпня 2013 року в селі Мала Копаня на Виноградівщині було відзначено 110-річчя з дня народження священика – мученика, науковця, письменника, каноніка Мукачівської греко-католицької єпархії  Стефана Бендаса та проведено науково-практичну конференцію з питання ліквідації радянською владою Мукачівської греко-католицької єпархії,

 організаторами якої виступили Виноградівське районне науково-культурологічне товариства ім. Духновича (голова Юрій Продан), науковці історичного факультету Ужгородського національного університету (декан Володимир Фенич),  греко-католицька громада села Мала Копаня, та син о. Степана  – о. Даниїл Бендас парох села Мала Копаня.

Зранку в сільському Храмі Василія Великого було проведено Службу Божу, яку відслужили о. Ласло Пушкаш та о. Даниїл Бендас пізніше було проведено молебень за загиблих греко-католицьких священників.

В актовому залі  Малокопанської  загальноосвітньої школи під головування голови Виноградівського районного науково-культурологічного товариства ім. Духновича Юрія Продана відбулась науково-практична конференція на тему «Ліквідація радянською владою  Мукачівської греко-католицької єпархії»

З доповідями виступили

Сповідник вірності отець Юлій Бачинський

Bacsinszky Gyula atya az Igazvalló

Народився 6 березня 1885 р. в сім'ї греко-католицького священика Стефана Бачинського(1851–1936) та Єлизавети Фірцак (1859-1927) в с. Калини Тячівського р-ну. Закінчивши в 1894 р. четвертий клас початкової школи при Ужгородській греко-католицькій учительській семінарії, продовжив навчання в Ужгородській гімназії. В 1902 р. поступив до Ужгородської духовної семінарії, яку закінчив 15 червня 1906 р. Через молодий вік (21 рік) не міг бути рукоположеним, тому два роки працював катехитом (учителем релігії) в початкових і горожанських школах у Будапешті. 

19 грудня 1908 р. на свято св. Миколая-Чудотворця єпископ Мукачівської Греко-католицької єпархії Юлій Фірцак рукоположив у кафедральному соборі 7 богословів (Гебей Никефора, Ковордані Йосифа, Медвецького Павла, Мошольгов Йосифа, Ортутай Стефана, Попович Петра), серед яких був і Юлій Бачинський. Першу свою святу Літургію (приміцію) відслужив 3 січня 1909 р. в церкві Різдва Пресвятої Богородиці в с. Ясіня під керівництвом пароха церкви Зіслання св. Духа в с. Ясіня (Нижнє Ясіня) о. Олександра Ровної (1901 - 1921), а його батько, о. Стефан Бачинський, проголосив святкову проповідь. Свою діяльність священика о. Юлій Бачинський розпочав у с. Кваси Рахівського р-ну, а з 1 вересня 1913-го по 31 жовтня 1924-го рр. був парохом церкви св. Миколая-Чудотворця в с. Чорноголова Великоберезнянського р-ну. З 1 листопада 1924 р. - помічний священик у свого 73-річного батька в с. Ясіня, а після його смерті в 1936 р. стає парохом цього приходу.