«Луна церковний благовісний дзвін, величний храм нам двері відчиняє, вже 200 літ, вже 200 довгих зим сяє лик Святого Миколая»
«Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього» – чудовий вислів, мудрий і неоднозначний.
Скільки їх,
німих свідків історичного розвитку села Голубине. Залишилося на цій землі, на
жаль небагато. Кожен камінець, чи велика кам’яна глиба, місце, де розміщувалася
древня церква, чи гора «Рожок» або «Ясенівка», звідки починалося село, або,
будови, які збереглися до наших часів. Це і церква, нотаріальний дім, де
народився Григорій Жаткович, русинський дім, урядовий будинок – все це вже
історія.
Навіть маленька
частина храму чи старовинний хрест на кладовищі, або древні напівзабуті могили
зберігають свою святість і таємничість.
Село Голубине – це спільнота, де живуть люди різних національностей, віросповідань і конфесій. А у селі тих конфесій та деномінацій християнських і не християнських десь біля дванадцяти. Але всіх їх об’єднує любов до своєї землі, любов до Бога! Тому з великим трепетом ставляться вони до історії рідного краю, намагаються дізнатися чимало з її невідомих сторінок, зберегти і збагатити.
