Хрест встановлений 120 років тому допомагає Доробратівчанам зберiгати свою вiру, національну iдентичнiсть i гiднiсть




Зранку 26 липня в селі Доробратово біля Храму Божого було багатолюдно, тут  за ініціативою греко-католицької громади та громадського активіста Михайла Садохи зібралися вірники та запрошені для того, щоб освятити після реставрації Хрест встановлений 120 років тому, за ініціативою і за кошти  тодішнього священика Іштвана Товта.

Присутніх було ознайомлено з архівним документом, щодо встановлення Хреста у якому йдеться : «У вівторок 7 липня  1896 року  з міста Мукачева бирув села Ільтьо Мігаль разом з куратором Доробратівської церкви Данканич Ласло возом привезли з міста Мукачова великий залізний хрест. Доробратівські майстри Данканич Ласло, Ільтьо Андраш, Паулишинец Мігаль встановили цей хрест  на подвір’ї перед церквою. Цей Хрест було куплено за кошти сім’ї священика Товта Іштвана- ВО СЛАВУ БОЖУ ТА З НАГОДИ МІЛЕНІУМУ УГОРСЬКОЇ ДЕРЖАВИ.  26 липня відбулось освячення цього хреста. На освячені були присутні всі жителі села крім юдеїв.

Освячував хрест єпископ Юлій Фірцак та священики

Іштван Товт-Доробратово, Андраш Дудітш-Берегово,Михайло Бачинський –Мукачево, Никола Ференц –Завидово,Йоанн Лауріш-Макарево, Василь Кофланович-Залуж,Антоній Контратович-Чорний Потік, ЙоаннЗейкан-Локоть,Андрій Мелеш-Негрово,Йосип Петрашович-Колодне, Ервін Дудинський –Росвигово, Василь Яцкович-Кайданово, Василь Карпинець-Пістрялово, Емеріх Дудинський-Камянське, Олексій Головач- Лалово, Василь Чорба Мідяниця та 15 великих процесій.

Священики Мукачівської єпархії які виконували душпастирську працю в селах Туря-Пасіка та Раково Перечинського району від найдавніших часів до 1949 року


Тур’я – Пасіка. Перечинський район.- 2999 вірників.- Ц.: св. Арх..Михайла, кам’яна, 1810.- Метрика: 1775.
З 1751 року до 1949 року філією парохії Тур’я-Пасіки було село Раково 959 вірників.- Ц.: св. Миколая Чудотворця, кам’яна, з 1822 року  до парохії відносилося також село Мокра.

1706, ? Бугер Яков.
1706, 1752 Гусар Григорій Георгій.
1765-, 1785 Легеза Андрій.
1788-, 1792 Ордош Теодор.
1797- ? Ортутай Іоанн.
? , - 1805 Легеза Георгій.
1805 – 1810 Чіприч-Чіпович Павло.
1810 – 1835 Легеза-Лігенза Атанасій.
1835 – 1868 Гомічко Георгій.
1868 – 1872 Гомічко Олексій.
1872 – 1890 Легеза Йосиф.
1890 – 1891 Вайда Олексій.
1891 – 1902 Фірцак Олександр ст.
1902 – 1909 Балог Валентин.
1909 – 1920 Крафчик Віктор.
1920 – 1929 Легеза Іреней.
1929 – 1949 Балтович Микола.
Помічні священики:
1863 – 1866 Яцкович Микола.
1866 – 1867 Саксун Йосиф.
1866 – 1868 Гомічко Олексій.
1870, 1872 Тібольд Авксентій ЧСВВ.
1880-1880 Легеза Олександр
1881 – 1883 Вайда Олексій.
1884 – 1886 Легеза Михайло ЧСВВ.
1886 – 1892 Легеза Іреней.
1892 – 1896 Фірцак Олександр мол.
1896 – 1896 Кафчик Віктор.
1896 – 1898 Гебей Михайло.
1897 – 1902 Бачинський Антон.
1907 – 1907 Балог Валентин.
1909 – 1909 Феделеш Кирило.
1922 – 1925 Прамер Адам.
1927 – 1929 Балтович Микола




Біографічні данні та життєвий шлях деяких священиків
 які служили в храмі села Тур’я-Пасіка

Відзначення вкладу родини Яцковичів в розвиток Мукачівської греко-католицької єпархії


   Однією з багаточисельних династій священиків Мукачівської греко-католицької єпархія є династія Яцковичів, представники якої на протязі майже чотирьох століть служать людям та Богу в селах та містечках нашого багатостраждального краю. В п’ятницю 13 травня 2016 року в мальовничому гірському селі Туриця, що на Перечинщині, відбулись зворушливо-душевні події по вшануванню великої дружньої родини нащадків священників Яцковичів.
   В греко-католицькому храмі цього села душпастирський послуг виконували: з 1884 року по 1903 рік о. Міклош Яцкович, а із 1927 по 1940 рік його син о. Василь Яцкович. Біля церкви в якій вони проповідували Слово Боже, знаходяться й їхні могили. Після насильницької ліквідації, сталінським режимом в 1949 році, Мукачівської греко-католицької єпархії, всі Храми було передано російській православній церкві. І хоча після того, як Україна отримала незалежність греко-католицька церква вийшла з підпілля, державою вона в розумінні міжнародного права реабілітована не була, й велика частина незаконно відібраних і привласнених церков, монастирів, фар і іншого майна законним його власникам повернуто не було. Так сталося й з Храмом Верховних апостолів Петра і Павла в селі Туриця. Греко-католики села змушені були молитись під відкритим небом. В фінансово-кризовий час громада не мала достатньо можливостей, щоб побудувати нову церкву… Відвідуючи могили своїх предків та спілкуючись з вірниками села Туриця внук священика о. Василя Яцковича - Томаш Яцкович, який з родиною проживає в США, висловив щире бажання допомогти фінансово греко-католицькій громаді села Туриця побудувати церкву. Дякуючи Господу Богу і завдячуючи фінансовій допомозі від Томаша Яцковича церква була побудована і в грудні 2015 року її було освячено.

Священики Мукачівської єпархії які виконували душпастирську працю в селі Заричово Перечинського району від найдавніших часів до 1949 року





1704,- ? Шімога Андрій.
1726,- 1729 Новосільський-Новос Іоанн.
1729-, 1742 Вілацький Дмитро.
1755 – 1775 Теодорович Матей.
1780, 1798 Базилович Михайло.
1800 – 1801 Колесар-Керекеш Андрій
1801 – 1825 Івашкович Василь.
1825 – 1847 Бачинський Михайло.
1847 – 1848 Коссей Іоанн.
1848 – 1857 Бачинський Іреней.
1858 – 1868 Медвецький Василь.
1868 – 1872 Легеза Йосиф.
1872 – 1884 Шолтис Олександр.
1884 – 1885 Шолтис Євген ЧСВВ.
1885 – 1902 Дудинський Тівадар (Федір) ст.
1902 – 1904 Дудинський Тівадар (Федір) мол.
1904 – 1926 Фенцик Ендре (Андрій).
1926 – 1927 др. Фенцик Стефан.
1927 – 1937 Єнковський Ендре (Андрій).
1937 – 1949 Грибовський Василь.

Біографічні данні та життєвий шлях деяких священиків
які служили в Заричові



1825 – 1847 роки   Бачинський Михайло


Народився в 1777 році у сім’ї священика Івана Бачинського (1751 -1839) в селі Рафайовце Словаччина, округ Вранов над Топлем Пряшівського краю. 17 квітня 1802 року був рукоположений в священики єпископом Андреєм Бачинським.
Служив парохом в селах: Іначовце (1802 – 1802 р.р.), Убреж (1802 – 1823 р.р.), Заричово (1825 – 1847 р.р.).

Запрошуємо Папу Римського Франциска в Закарпаття!





СЛАВА ГОСПОДУ БОГУ ЗА ДАРУНОК ВІРИ, ЩО ЇЇ ПРИЙНЯЛИ ВАШІ ПРЕДКИ, КОЛИ ПОЧУЛИ СЛОВО БОЖЕ,ПРОГОЛОШЕНЕ СВЯТИМИ КИРИЛОМ І МЕФОДІЄМ…(із вітання папи Івана Павла -2, 1990 р.)


 

Правлячому єпископу Мукачівської греко -католицької єпархії
преосвященному владиці Мілану

Єпископу- ординарію Мукачівської Дієцезії Римсько-Католицької Церкви
преосвященному владиці Майнеку Анталу.


     20 листопада 2015 року, під час офіційного візиту в Ватікан Президента України Петра Порошенка, папа Франциск прийняв пропозицію відвідати Україну з офіційним візитом.  Дипломатам дано доручення про узгодження програми і дати візиту.
Однозначно, що  папа Франциск під час візиту відвідає крім столиці ще і інші міста( чи місто). 
На наше глибоке переконання одним із місць відвідань  могла б бути наша область.
Це прохання грунтується на наступному:

Освячення меморіалу в Доробратові

Вже доброю традицією для Мукачівської греко-католицької єпархії стало вшанування пам'яті  священиків, які служили Богу та людям на протязі століть в Божих храмах нашого краю. Одне з   таких вшанувань пройшло 30 жовтня 2015 року в селі Доробратово Іршавського району. Цьому передувала велика пошукова та дослідницька робота по встановленню місць захоронення священників які служили в Доробратові, яка була проведена головою громадської організації «Духовність, відродження та розвиток» Михайлом Садохою за сприяння о.Даниїла Бендаса.  Віднайдені захоронення в часи комуністичної влади були спаплюжені. При розчищенні місця захоронення було віднайдено прикопаний хрест. В родинних архівних документах  о. Евгенія Уйгелія ( служив в Доробратові в 1927 – 1949 р.р.)   було знайдено запис, що  хрест колись був на надвівтарній торуні церкви, яку було розібрано в 1941 році. Було знайдено нащадків похованого священика Іштвана Товта, які проживають в Угорщині і на Україні. Один з них Бараній Елек сам займався пошуком відомостей про захоронення свого предка і через о. Даниїла Бендаса відбулася його зустріч з Михайлом Садохою. Ними було прийнято рішення про влаштування спільними зусиллями меморіалу на місці захоронення. 

Стефан Фенцик – істинний патріот нашого краю

Греко-католицький священик о.Стефан Фенцик увійшов в історію нашого краю не тільки як священик-сповідник вірності, а і як обдарований науковець, талановитий музикант, істинний патріот та один із найамбітніших громадсько-політичних діячів Підкарпатської Русі першої половини ХХ століття, який завжди прагнув грати провідну роль в житті краю. Протягом 53 років свого життя (13.10.1892-30.03.1946) він вів активну і багатогранну діяльність. Народився в селі Великі Лучки, що на Мукачевщині, в родині греко-католицького священика.
Досліджуючи історію Підкарпатської Русі, я був вельми здивований, що про С.Фенцика дуже мало інформації, а якщо і є, то акценти розставлені лише на його політичній діяльності. Я вирішив заповнити цю прогалину. До речі, під час дослідження з’ясувалося, що отець Стефан троюрідний брат моєї бабусі Катерини Бачинської по лінії Саксунів.

РОДИНА
Його батько – Андрій  народився 1866 р. у селі Широке Виноградівщини в сім’ї священика Андрія Фенцика (1820-1890) та Анни Фірцак. В 1890 р. рукоположений в священики єпископом Іваном Пастелієм. Служив парохом у Заріччі Іршавського р-ну (1890-1892 рр.), Великих Лучках (1892-1894 рр.),  Велкій Трні Земплінського комітату (1894-1904 рр.) та Заричові Перечинського району (1904-1926 рр.). У цей період також був деканом Турянського деканату. Помер в с. Заричово 20 серпня 1926 р.
Мама - Юліана Легеза  походить із знатної дворянської родини, яка відноситься до гербу Легеза де Бобрк (Legeza de Bobrk), генеалогічне дерево якої бере свій початок з XII cтоліття. Ця родина дала нашому краю багатьох священиків, вчителів та прогресивних громадських діячів. Вона  народилася 11 травня 1869 р. у Зарічові Перечинського району в родині священика Йосифа Легези (1820-1890) та Анни Саксун (1828-1884). Її батько служив священиком в селах Кострино (1846 – 1848 рр.), Тур’я-Бистра (1848 – 1868 рр.),   Заричово (1868 – 1872 рр.) та  Тур’я-Пасіка (1872 – 1890 рр.)

Педагогічна династія Павлишинців

Іван Павлишинець народився 12 вересня 1863 року в с. Доробратово Іршавського району в сім’ї Василя Павлишинця та Пелагеї Чепак.  Після закінчення учительської семінарії  працював помічним вчителем  в с. Макарьово.
23 лютого 1888 року поєднав свою долю  з Юлією Гурей дочкою вчителя с. Тур’я-Пасіка  Теодора Гурея та Йозефіни Анталовці і перевівся працювати вчителем у Тур’я Пасіку де попрацював до самої смерті в 1918 році.
В родини Івана Павлишинця народилося одинадцять дітей чотири дочки та сім хлопців, більшість з яких здобули освіту вчителя і працювали сільськими вчителями, можна сказати про започаткування  вчительської  династії Павлишинців на Перечинщині.

Відзначення 110-річниці з дня народження о. Стефана Бендаса

 

В суботу 3 серпня 2013 року в селі Мала Копаня на Виноградівщині було відзначено 110-річчя з дня народження священика – мученика, науковця, письменника, каноніка Мукачівської греко-католицької єпархії  Стефана Бендаса та проведено науково-практичну конференцію з питання ліквідації радянською владою Мукачівської греко-католицької єпархії,
 організаторами якої виступили Виноградівське районне науково-культурологічне товариства ім. Духновича (голова Юрій Продан), науковці історичного факультету Ужгородського національного університету (декан Володимир Фенич),  греко-католицька громада села Мала Копаня, та син о. Степана  – о. Даниїл Бендас парох села Мала Копаня.
Зранку в сільському Храмі Василія Великого було проведено Службу Божу, яку відслужили о. Ласло Пушкаш та о. Даниїл Бендас пізніше було проведено молебень за загиблих греко-католицьких священників.
В актовому залі  Малокопанської  загальноосвітньої школи під головування голови Виноградівського районного науково-культурологічного товариства ім. Духновича Юрія Продана відбулась науково-практична конференція на тему «Ліквідація радянською владою  Мукачівської греко-католицької єпархії»

З доповідями виступили

Сповідник вірності отець Юлій Бачинський

Народився 6 березня 1885 р. в сім'ї греко-католицького священика Стефана Бачинського(1851–1936) та Єлизавети Фірцак (1859-1927) в с. Калини Тячівського р-ну. Закінчивши в 1894 р. четвертий клас початкової школи при Ужгородській греко-католицькій учительській семінарії, продовжив навчання в Ужгородській гімназії. В 1902 р. поступив до Ужгородської духовної семінарії, яку закінчив 15 червня 1906 р. Через молодий вік (21 рік) не міг бути рукоположеним, тому два роки працював катехитом (учителем релігії) в початкових і горожанських школах у Будапешті. 
19 грудня 1908 р. на свято св. Миколая-Чудотворця єпископ Мукачівської Греко-католицької єпархії Юлій Фірцак рукоположив у кафедральному соборі 7 богословів (Гебей Никефора, Ковордані Йосифа, Медвецького Павла, Мошольгов Йосифа, Ортутай Стефана, Попович Петра), серед яких був і Юлій Бачинський. Першу свою святу Літургію (приміцію) відслужив 3 січня 1909 р. в церкві Різдва Пресвятої Богородиці в с. Ясіня під керівництвом пароха церкви Зіслання св. Духа в с. Ясіня (Нижнє Ясіня) о. Олександра Ровної (1901 - 1921), а його батько, о. Стефан Бачинський, проголосив святкову проповідь. Свою діяльність священика о. Юлій Бачинський розпочав у с. Кваси Рахівського р-ну, а з 1 вересня 1913-го по 31 жовтня 1924-го рр. був парохом церкви св. Миколая-Чудотворця в с. Чорноголова Великоберезнянського р-ну. З 1 листопада 1924 р. - помічний священик у свого 73-річного батька в с. Ясіня, а після його смерті в 1936 р. стає парохом цього приходу.
Share |

Цікаве відео

Loading...