Греко-католицький священик о.Стефан Фенцик увійшов в
історію нашого краю не тільки як священик-сповідник вірності, а і як
обдарований науковець, талановитий музикант, істинний патріот та один із
найамбітніших громадсько-політичних діячів Підкарпатської Русі першої половини
ХХ століття, який завжди прагнув грати провідну роль в житті краю. Протягом 53
років свого життя (13.10.1892-30.03.1946) він вів активну і багатогранну
діяльність. Народився в селі Великі Лучки, що на Мукачевщині, в родині
греко-католицького священика.
Досліджуючи
історію Підкарпатської Русі, я був вельми здивований, що про С.Фенцика дуже
мало інформації, а якщо і є, то акценти розставлені лише на його політичній
діяльності. Я вирішив заповнити цю прогалину. До речі, під час дослідження
з’ясувалося, що отець Стефан троюрідний брат моєї бабусі Катерини Бачинської по
лінії Саксунів.
РОДИНА
Його батько –
Андрій народився 1866 р. у селі Широке Виноградівщини
в сім’ї священика Андрія Фенцика (1820-1890)
та Анни Фірцак. В 1890 р. рукоположений в священики єпископом Іваном Пастелієм.
Служив парохом у Заріччі Іршавського р-ну (1890-1892 рр.), Великих Лучках
(1892-1894 рр.), Велкій Трні
Земплінського комітату (1894-1904 рр.) та Заричові Перечинського району
(1904-1926 рр.). У цей період також був деканом Турянського деканату. Помер в с. Заричово 20 серпня 1926 р.
Мама - Юліана
Легеза походить із знатної дворянської родини, яка
відноситься до гербу Легеза де Бобрк (Legeza de Bobrk), генеалогічне дерево
якої бере свій початок з XII cтоліття. Ця родина дала нашому краю багатьох
священиків, вчителів та прогресивних громадських діячів. Вона народилася 11 травня 1869 р. у Зарічові Перечинського району в родині священика
Йосифа Легези (1820-1890) та Анни Саксун (1828-1884). Її батько служив
священиком в селах Кострино (1846 – 1848 рр.), Тур’я-Бистра (1848 – 1868
рр.), Заричово (1868 – 1872 рр.)
та Тур’я-Пасіка (1872 – 1890 рр.)
В родині Андрія Фенцика, крім Степана, були ще син Євген та дочки Юлія – дружина Олексія
Сюча та Ольга - дружина д-ра Олександра Бескида.
Серед близької родини Стефана Фенцика є відомі в нашому
краї просвітителі, зокрема, його стрико
о. Євгеній Фенцик (1844-1903 ) - священик, поет, прозаїк і публіцист. Був парохом в таких населених пунктах:
Люта (1869 – 1870 рр.), Буковець (1871 – 1873 рр.), Дусино (1873 – 1882 рр.), Порошково (1882 –
1893 рр.), Великий Раковець (1893 – 1903 рр.), Горінчово (1903 – 1903 рр.). В 1885 році ним був заснований журнал
„Листок”, в якому публікувалися його власні та інших авторів літературні праці,
історико-краєзнавчі розвідки, науково-популярні статті. Він також уклав п’ять
підручників з русинської граматики, історії, арифметики, природознавства та
фізики.
Його вуйко о.Іриней
Легеза (1861- 1929) — священик, письменник і громадський діяч. Служив у Кленовому Земплинського
комітату (1892 – 1920) та Тур’я-Пасіці (1886 – 1892 і 1920 - 1929). Був
організатором кредитних кас, кооперативів, вів антиалкогольну пропаганду серед
своїх прихожан. Автор численних оповідань - гумористичних,
психологічно-моралізаторських та соціально-побутових, які друкувалися в усіх
ужгородських часописах на початку ХХ ст.
ОСВІТА
Ази
науки почав проходити в церковно-парафіяльній школі с. Велика Тороня
(Словаччина), де закінчив три класи, а
четвертий клас у державній школі м.Шаторолйоугель, батьки віддали його в 1902 році для продовження навчання в
Шарошпотоцьку реформатську гімназію,
звідки після першого року навчання переводиться в Ужгородську гімназію, де
закінчив ІІ-VІ
класи. Пізніше навчався в Берегівській гімназії і закінчив її у 1910 році. Здобувши середню освіту,
поступив до Ужгородської духовної семінарії, де керівництво семінарії направило його здобувати теологічну освіту в м Будапешт. З 1910 по 1914 роки навчається на богословському факультеті
Будапештського Королівського Університету, влітку 1914 р. на літньому семестрі
паризької “Ecоle des Hautes Etudes socialеs” Сорбонського Університету
проходить курс французької мови і юриспруденції, згодом
з 1914-го по 1915-й роки у
Віденському Університеті продовжує богословські, а в 1915-1917 рр. філософські
студії. Між тим в 1915 р. з дозволом міністра здає екзамени за 8 класів
Будапештської Державної Музичної Академії.
20 лютого 1916 р.
газета "Görög Katolikus
Szemle"
сповістила радісну новину: "Фенцик Стефан, син греко-католицького
священика-пароха в с. Заричово, декана Турянського деканату Фенцик Андрія 11-го
числа цього місяця у Віденському університеті (cum laude) з відзнакою здав останній
екзамен, тобто 4-ий теологічний залік, і з цим 23-річний юнак став доктором
всіх теологічних наук". 21 квітня 1918 р. у Будапештському Науковому
Університеті він - доктор філософії. Обидва дипломи в 1922 р. були підтверджені
Празьким Карловим університетом.
СВЯЩЕНИК-ПЕДАГОГ
26 травня 1918 р. єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії
Антон Папп рукоположив його в священики,
як такого, що прийняв целібат (без одруження). Після висвячення єпископ призначає о.
Стефана професором богослов’я Ужгородської духовної семінарії на кафедрах
філософії та догматики. В 1922-1926 рр. він також працює професором Ужгородської державної реальної гімназії.
Враховуючи віддану працю щодо виховання
молоді, а також високі результати душпасторської роботи, єпископ призначає його
в 1924 році членом єпископської
Консисторії. Єпархіальна
Консисторія – це свого роду єпархіальний сенат, який єпископ скликав для
обговорення важливих справ єпархії. До неї входили всі дійсні та почесні
каноніки, архідиякони, а також єпископ
назначав консисторних радників із числа заслужених священиків єпархії, таке призначення, як
правило, було довічним. В 1926 році помер батько о. Стефана в Заричові, і він протягом року
виконував там обов’язки пароха. За три
роки його призначають проректором
Ужгородської духовної семінарії. В цей період на шпальтах
тогочасних часописів він публікує багато матеріалів з естетики, етнографії,
історії.
В 1931році, після смерті єпископа Петра Гебея,
кандидатура о. Стефана Фенцика розглядалася серед трьох, а можливо і більше,
претендентів, але Апостольська Столиця 3 травня 1932 року призначила єпископом
Мукачівської єпархіїї каноніка Олександра Стойку (1932 – 1943).
Під час
перебування в Америці єпископ Мукачівської єпархії Олександр Стойка в 1934 році
суспендував (позбавив сану) о. Стефана Фенцика «по причині: 1. отказа
канонического послушания; 2. підозріння в схизмі; 3. животу стану
священническому недостойного».
(Душпастир. – 1934. – с. 237).
Правда, у 1939 році його було поновлено в сані
священика. Ось як повідомлялося про це в
«Циркулярі Єпархії Мукачівської» від 2 травня: «Отець д-р Стефан Фенцик,
єпархіальний священик своє дисциплінарне діло у Правительства Єпархії по
предписам каноніческого права упорядковал, - был мною (єпископом) от сузпендіи
и иррегулярности уволен».
МУЗИКАНТ
В 1918 році в Ужгороді
було організоване Ужгородське товариство любителів музики „Філармонія”, яке об’єднало всіх любителів музичного мистецтва. Ініціатором
та організатором товариства був Стефан Фенцик. При товаристві утворено
хор «Гармонія» та симфонічний оркестр, диригентом та керівником, яких був о.
Стефан.
Починаючи з 1920 року товариство значно
збільшило своє членство та активізувало роботу, розширивши її на теренах цілого
краю, вбачаючи основним завданням розвиток музичної та вокальної освіти,
організації оркестрів та музичних вечорів. Так при «Філармонії» було відкрито
першу музичну школу, в якій навчалося від 60 до 100 учнів. Одним з викладачів школи по класу
скрипки був Фенцик. Ним було
складено вправи для скрипки, які затвердило Міністерство шкіл і народної освіти
в Празі для користування ними в школах.
В той же час Фенцик написав мелодію гімну Підкарпатської
Русі на слова Олександра Духновича. Ноти
гімну було надруковано в газеті «Карпаторуський
вісник» від 2 липня 1922 року. За концертно- виконавською діяльністю Стефана
Фенцика, як музиканта, також можна прослідкувати з відгуків у тогочасній пресі, яка його характеризувала, як дуже віртуозного
скрипача, прекрасного диригента хорів та оркестрів.
Крім
звичної концертно-пропагандистської роботи С. Фенцик створив низку хорових
обробок народних пісень, хорові твори на вірші О. Духновича („Cонце, „Російський марш”, „Свобода”,
„Кантата на честь О. Духновича”),
симфонічну поему „Русская фантазия”.
В 1921 і 1922 роках в Празькому державному
видавництві вийшли друком дві частини „Пісень підкарпатських
русинів”,
складені С. Фенциком, що містять 70 одноголосних взірців.
ПРОСВІТНИЦТВО
В 1923 році д-р Стефан Фенцик був одним із організаторів
« Русского культурно-просветительного общества имени Александра Духновича»
(товариство Духновича), яке стало продовжувачем справи «Общества св.
Василія Великого», одним з фундаторів і активних членів якого був його
стрико о.Євгеній Фенцик. Від самого заснування до 1944 року
він був секретарем, організатором і
проводирем цього товариства.
Головою
товариства ім.О. Духновича було обрано архідиякона Євменія Сабова (1859-1934), серед обраних до головної ради товариства
були: д-р Йосип Камінський, протоієрей Петро Гебей (з 1924 року єпископ), канонік
Симеон Сабов, о. Еміліан Мустянович, шкільний інспектор Василь
Анталовський, д-р Миколай Бескид, д-р Юлій Гаджега, директор Мукачівської гімназії
Миколай Драгула, директор вчительської семінарії Йосиф Хромляк.
Товариство
поділялося на двадцять секцій, в одну з них – музикальну - влилося товариство
«Філармонія». Воно споруджувало пам’ятники
підкарпатським національним діячам і проводило щорічний фестиваль
«Руський День». Ще одним важливим досягненням став Народний дім, споруджений в
Ужгороді в 1932 році. Випускали журнал «Карпатський край» (1923-1924 рр.),
згодом «Карпатський світ» (1928-1933р.р.). В 1930 році з ініціативи С.Фенцика була створена скаутська секція,
беззмінним головою якої він був до 1944
року.
Як делегат від карпаторуських організацій
побував: в 1926 році в Парижі, 1928 році в Белграді, в 1928 і 1929 роках у
Львові, в 1929 році у Ризі, в 1930 році
в Софії і Бухаресті, в 1931 році в Римі і нарешті в 1934 -1935 роках в США.
Всюди, де побував, виступав з лекціями, знайомив проживаючих там русинів із
політичним життям Підкарпаття у складі Чехословаччини.
ПОЛІТИК
В 1935 році, коли
Фенцик повернувся із Америки додому,
чехословацькі власті заарештовують його, але через місяць змушені
звільнити з-під стражі в зв’язку з
обранням його депутатом чехословацького парламенту від Руської
національно-автономної партії.
Руська національно-автономна партія (РНАП) заснована 3
березня 1935 на зборах у Хусті, головою обрали Стефана Фенцика (хоча він тоді
перебував в США). Однак цього дня не
було вирішено всіх організаційних питань. І тому 31 березня того ж року було скликано Перший загальний
з’їзд РНАП, на якому і відбулася кінцева організація партії.
Одним з основних
програмних напрямків партії було
добиватися автономного статусу Підкарпатської Русі у складі
Чехословацької республіки, виборів до Сойму ПР та визначення кордонів краю із
врахуванням приєднання до Підкарпатської Русі земель Спіш, Шариш, Земплін
(сучасна Східна Словаччина), більшість населення в яких складали русини. Партія
видавала газети «Карпаторуський Голос»(1932-1934 рр.) та «Наш путь» (1935-1938
рр.).
19 травня 1935
року РНАП взяла участь у виборах до парламенту чехословацького парламенту,
набравши на них 29 тисяч 926 голосів( всього в голосуванні взяло участь 323
тисячі 645 виборців)
, і це дало можливість Стефану Фенцику стати депутатом парламенту. А вже 26
травня того ж року відбулися вибори до земського та окружного представництв. В
результаті РНАП отримала 28 тисяч 158 голосів.
11 жовтня 1938 року Стефан Фенцик був призначений міністром без портфеля першого автономного
уряду Підкарпатської Русі, уповноваженим для переговорів зі словацьким урядом у
справі кордонів зі Словаччиною. Та вже 26 жовтня уряд був розпущений, а
прем’єр-міністр Андрій Бродій арештований. В листопаді, після
міжнародного арбітражу у Відні, С. Фенцик виїхав до Будапешту, де був
призначений членом угорського парламенту.
З 1939
по 1944 роки він був депутатом верхньої палати угорського парламенту, де
відстоював отримання автономії для підкарпатських русинів від угорського уряду.
З цією метою у 1941 р. опублікував книгу “Підкарпатська автономія і питання
національних меншин” (угорською мовою).
СПОВІДНИК ВІРНОСТІ
31 березня 1945 р. С.Фенцика в Будапешті було арештовано
радянською воєнною контррозвідкою СМЕРШ і етаповано в Ужгород. Нова влада,
вивчивши попередню діяльність отця Фенцика і знаючи про надзвичайну амбітність
і прагнення грати провідну роль у житті краю, хотіла використати його в своїх
планах по переведенню Мукачівської греко-католицької єпархії з єдності з Римом
у єдність з Москвою. І для цього їм був потрібен місцевий кандидат на
православного єпископа. Та він , хоча і знав, що на нього очікує за це,
категорично відмовився від пропозиції і з обуренням сказав: «Греко-католицький
священик так низько впасти не може!».
Всі подальші тортури і умовляння нічого не дали - Стефана Фенцика
засудили до смертної кари. Вирок суду було виконано 30 березня 1946 року. Його
тіло вивезли з тюрми під прикриттям ночі на цвинтар по вулиці Перемоги (Капушанській)
в Ужгороді. Його тлінні останки спочивають там у могилі, зрівняній із землею
без жодних ознак.
24 лютого 1992 року рішенням президії Закарпатського обласного суду,
згідно зі ст. 1 Закону Української РСР «Про реабілітацію жертв політичних
репресій на Україні» о. Стефана Фенцика було реабілітовано.
м.
Перечин
+38 099 4262998
Використані
джерела та література:
1.
Стефан та Даниїл Бендаси. “Священики-мученики, сповідники вірності” . Ужгород.
– «Патент». – 1999.- 421 с.
2.
Bendász István. A Munkácsi Görög Katolikus Egyházmegyéhez tartozó paróriákon
működő lekészek névsora a
legrégebbi
időktől 1949-ig.// Bendász István. Részletek
a Munkácsi Görög Katolikus Egyházmegye történetéből.- Ungvár, 1999.- 168
old.
3. Павло Роберт Магочій. Формування
національної свідомості: Підкарпатська Русь (1848-1948). Авторський переклад з
англійської. – поличка «Карпатського краю». – Ужгород. –1994.- 296 с.
4 Атанасій В. Пекар, ЧСВВ. Нариси історії
Церкви Закарпаття. – Том ІІ: Внутрішня історія. - Рим-Львів. – Видавництво
отців Василіан «Місіонер». - 1997. – 492 с.
5. Ligęza (Legeza) család története - http://www.ritamate.hu/legeza/.
6. А. Грін. Стефан Фенцик и музыкальная жизнь
Подкарпатської Руси у I половині ХХ ст.-
Будапешт. – «Русинський альманах». – 2007.
7. Марина В.В. Закарпатская Украина (Подкарпатская руси)
вполитике Бенеша и Сталина. 1939-1945гг.М.: Новий хронограф, 2003. – 304 с.
8. Ласло Пушкаш. Процес беатифікації мучеників Мукачівської греко-католицької
єпархії. Др. Стефан Фенцик. . – Ужгород. - «Благовісник». -2006. – грудень.
9. Токар Маріан. Политичні партії Закарпаття в умовах багаторатійності
(1919-1939). - Ужгород: Видавництво ПП Басараб М.М. «Наш рiдний край», 2006. –
380 с.
10. Іван Бачинський. Просвітителі Перечинщини. – Ужгород. -
«Благовісник». -2009. – серпень. –
жовтень.
11. Вегеш М., Токар М. Карпато-Українське державотворення. – Ужгород:
Видавництво УжНУ «Говерла», 209. – 563 с.
12.Деятельность Общества им. А. Духновича 1922-1926. под редакцией д-ра
С.А. Фенцика. – Ужгород: типография «Школьная помоч». – 1926. - 130 с.
13. Bendász István – Bendász Dániel. Helytállás és tanuságtétel. A Munrfcsi Görög
Katolikus Egyházmrgye hitvalló és meghurcolt papjai. – Kariosz Kiadó.- Budapest, 2014. – 148 – 152 old.
14.
Тетяна Росул. Музичне життя Закарпаття 20-30 років ХХ ст. – Ужгород 2002
 |
Верхній ряд з права на ліво 1- о. Андрій Фенцик ( батько Стефана), 2 Стефан Фенцик ( на той час семинарист, 4- Андрій Гарайда. Нижній ряд з права на ліво 2- мама Юлія Легеза(Фенцик, 3- Етела Торма (Гарайда). В нижньому ряді маленькі Іван Гарайда та його брат Нандор. Фото зроблене в с. Заричові, що на Перечинщині. |
