о.Євменій Сабов жив на зламі епох і став
справжнім орієнтиром для людей у часи, коли намагалися змінити їхню
ідентичність. Сучасники називали його совістю краю за чесність, незламність і
відданість традиціям предків. Його шлях — це історія про те, як родинна пам'ять
і любов до свого народу допомагають вижити у найскладніші часи.
Генеалогічне коріння: Феномен
спадкового духовенства
Генеалогія Євменія Сабова є класичним
втіленням феномену закарпатської інтелігенції, де живий звʼязок поколінь забезпечував не лише соціальний статус, а й безперервність інтелектуальної еліти. Його
родовід — це «могутнє древо», що живилося соками рідної землі протягом багатьох
поколінь.
●
Походження: Євменій народився 1 жовтня 1859 року в
селі Верб'яж. Його духовне становлення почалося під опікою хресного батька —
видатного історика о. Іоанна Дулишковича, що символічно поєднало малого Євменія
з академічною традицією краю.
●
Батьківська
лінія (Династія Сабових):
Прадід: о. Янош Сабов — душпастир, який
розпочинав службу ще за часів єпископа Андрея Бачинського, закладаючи підвалини
родинного служіння.
Дід: о. Антал Сабов — продовжувач
священницької династії в епоху єпископа Василія Поповича.
Батько: о. Іван (Янош) Антонович Сабов
(1834–1878) — вихованець Ужгородської семінарії, який своєю взірцевою службою у
Верб'яжі та Іванівцях сформував світогляд майбутнього будителя.000
● Материнська лінія: Мати, Емілія Лабанц, належала до
старовинних родів Лабанців, Баранковичів та Бачинських, що ще міцніше
вкорінювало Євменія у середовище вищого духовенства.
Виховання в «старій священницькій сім'ї» зумовило не лише вибір професійного шляху, а й особливий тип характеру — поєднання смиренності душпастиря із твердістю захисника віри та мови предків.
