Священики Мукачівської єпархії які виконували душпастирську працю в селі Порошково Перечинського району від найдавніших часів до 1949 року

Порошково. Перечинський район, 2146 вірників,  Ц.: Св. Миколая, кам’яна,

1762.- Метрика: 1817.

1709,    ?             ?      Іоанн.

1717-   ?              ?     Петро.

1722-, 1766   Реберко Олексій.

1768 – 1780  Легеза-Ледьезе Іоанн.

1780 – 1786  Ковечак Андрій.

1786 – 1803  Керестеші Петро.

1803 – 1805  Попович Іоанн.

1805 – 1817  Яцкович Михайло.

1817 – 1832  Чобаль Олексій.

1832 – 1855  Табакович Василь.

1855 – 1856  Сабов Михайло.

1856 – 1872  Шолтис Олександр.

1872 – 1882  Погачаш- Балог Валентин.

1882 – 1893  Фенцик Євген.

1893 – 1895  Дулишкович Олексій.

1895 – 1913  Куштан Петро.

1913 – 1935  Куштан Августин.

1935 – 1937  Скіба Іоанн Теофан.

1937 – 1945  Галайда Георгій.

1945 – 1949  Егрешші Іоанн.

Каплани:

1843 – 1844  Легеза Василь

Іконостас Порошківської церкви. Фото Івана Готри

Біографічні данні та життєвий шлях деяких священиків

 які служили в храмі села Порошкова

1805 – 1817  роки отець Михайло Яцкович

Народився у 1767 р. в  селі Ладомирово (Словаччина) в сім’ї священика Шімона та Анастасії. Теологічну освіту здобув в Ужгородській богословській семінарії; філософію опановував у Великому Араді (Румунія). У 1797 р. одружився на доньці  священика Яноша, Юліанни Невицької, а 26 липня цього ж року єпископ Андрей Бачинський уділив  йому ієрейські свячення. З 1797 по 1799 р. був помічним священиком Ужгородського Преображенського храму. У роках 1799 по 1805 рр. – парох в с. Вишнє Німецьке Ужанського комітату (Словаччина), а з 1805 по 1817 рр. – парох Порошково Ужанського комітату (Перечинський район). З 1817 по 1826 рр. парох с. Копинівці Березького комітату (Мукачівський район), де і помер 5 липня 1826 р.

Джерело: З особистого архіву отця Стефана Бендаса.

1832 – 1855 роки отець  Василь Табакович 

Народився 1800 році. Рукоположений в священики в 1823 році єпископом Олексієм Повчійом. Служив священиком в таких селах:  Костьова Пастіль (1824 – 1832 р.р.), Порошково (1832 – 1855р.р.).   Дружина Марія Лендєл.

 Діти:  дочка Анна (? -1895)дружина священика Василя Легези (1818-1873), дочка Марія дружина священика Антона Токача (1823-185), син Михайло (1829-1909) греко-католицький священик одружився з Емілією Пульською їх дочка Ернестина вийшла заміж за священика Михайла Бачинського, а  дочка Берта за священика Корнерія Хіру…

Помер в 1855 році похоронений в Порошкові біля церкви.

1856- 1872 роки отець Олександр Шолтис

Народився 4 березня 1818 року в селі Уліч Земплинського комітату Словаччина. Рукоположений в священики в 1841 році єпископом Васильом Поповичом.  Служив священиком в селах: Грибівці (1842-1847р.р.), Костова Пастільі (1847-1856 р.р.), Порошково (1856- 1872р.р.) та Заричово (1872 – 1884р.р.).

Дружина Кароліна Чургович народилася 1824 році в сім’ї священика Василя Чурговича (рідний брат каноніка Івана Чурговича) та Марії Брензович в селі Новоселиця Перечинського району. Померла в 1858 році.

В родині було 5 дітей Олександр – вчитель в Тур’я-Реметі, Іван, Юлій , Марія, Ірма.

Помер  12 квітня 1885 року….

.

1872 – 1882 роки отець Валентин (Балінт) Балог

Народився в 1839 році. Рукоположений в сященики  в 1864 році. Дружина Ірма Бачинська дочка священника Едмунда Бачинського та Аполонії Яроміс.  Служив священником в таких селах: Збой (1864 – 1872 р.р.) , Порошково (1872 – 1882 р.р.), Радванка  (1882 – 1889 р.р.),   Угля. Тячівський район  (1890 – 1894 р.р.). Діти: два сини і сім дочок….

1882 – 1893 роки отець Євген Фенцик

Народився 5 жовтня 1844 року в селі Мала Мартинка на Свалявщині в сім’ї греко-католицького священика Андрія Фенцика та Марії Фірцак. Навчався в Ужгородській і Сатмарській (нині місто Сату-Маре в Румунії) гімназіях, затим на богословському факультеті Віденського університету. Під час університетських студій у Відні він зацікавився історією та культурою слов’янських народів і пройнявся ідеєю їх єднання, відвідував гуртки цього спрямування. Рукоположений в священики 1869 році. Служив священиком в наступних населених пунктах: Люта  (каплан) (1869 – 1870 р.р.), Буковець (1871 – 1873 р.р.),  Дусино (1873 – 1882 р.р.), Порошково (1882 – 1893 р.р.), Великий Раковець (1893 – 1903 р.р.), Горінчово (1903 – 1903 р.р.).  Дружина Марія Васовчик народилася 22 травня 1849 року в сім’  греко-католицького священика Теодосія Васовчика у  селі Мідяниця. Іршавського району. Діти:  два сини і вісім дочок…..

Творча діяльність отця Євгена Фенцика, як поета, прозаїка і драматурга, журналіста, історика літератури і публіциста припадає на другу половину ХІХ ст. Літературна спадщина Є. Фенцика досить різноманітна своєю тематикою і жанровою широтою. Він був автором численних поетичних, прозових і драматичних творів, публіцистичних нарисів та етнографічних статей, перекладів і фольклорних записів, укладачем церковних проповідей. Свої різножанрові твори і краєзнавчі праці друкував в ужгородських і львівських газетах.

            Прогресивною і плідною є також Фенцикова видавнича і журналістська діяльність. У 1885 році він заснував журнал „Листок”, який редагував до останніх днів свого життя. У часописі публікувалися його власні та інших авторів літературно - та історико-краєзнавчі розвідки, науково-популярні статті. Уклав також для народних шкіл п’ять підручників з русинської граматики, історії, арифметики, природознавства, фізики, а для віруючих — “Молитвослов” і “Литургику”.

Помер  Горінчеві  в 1903 році.

 1895 – 1913  роки отець отець Петро Куштан

Служив священиком : Туря-Бистра 1886 р,  Новоселиця (Перечинський р-н) (1886-1895р.р.), Порошково (1895 – 1913р.р.),  Дружина Олена Токач дочка греко-католицького священика Антона Токача та Марії Табакович ( дочка о. Василя Табаковича та Марії Лендєл)

1913 – 1935  роки отець отець Августин Куштан

         Народився 18 жовтня 1886 року в с. Тур’я Бистра Ужанського комітату (Перечинський район) в сім’ї священика Петра Куштана і Олени Токач. Закінчив Ужгородську гімназію та Ужгородську богословську семінарію. 23 листопада 1909 р. одружився з Іриною, донькою священика Стефана Негребецького та Анни Вар’я, в тому ж 1909 р. був рукоположений в священики єпископом Юлієм Фірцаком. З 1909 по 1911 рр. був призначений помічним священиком Ужгородського Преображенського храму. У 1912 р. – священик в с. Янка (Словаччина). Через рік, у 1913 р. став адміністратором у с. Порошково Перечинського району. У 1922 р. – титулярний намісник Турянського деканату. Згодом, у 1933 р. став членом консисторії Мукачівської єпархії. З 1935 по 1939 рр. – парох Ужгородського Преображенського храму і Ужанський намісник. Титулярний архідиякон отець Августин Куштан помер 20 листопада 1939 р. на 53 році земного життя та 30-річчя душ пастирства. Заупокійнїї Службу Божу відправив в Ужгородському кафедральному соборі єпископ Олександр Стойка.

Джерело: З особистого архіву отця Стефана Бендаса.

  

1935 – 1937 роки отець  Скіба Іван Теофан ЧСВВ.

Народився  5 травня 1883 року у  багатодітній родині греко-католицького  певцевчителя  Деметера Скіби та Ілони Теслович у селі Жуково Мукачівського району.

1945 – 1949  роки отець Іван Егреші

Народився 11 серпня 1898 р. у родині греко-католицького священика Омеляна Егреші і Корнелії Грибовської в с. Заднє (з 1960 р. перейменовано в с. Приборжавське) Іршавського р-ну. Здобув середню освіту в гімназіях Мараморош-Сигету (тепер Румунія) і Сату-Маре (тепер Румунія) продовжив навчання в Ужгородській духовній семінарії. 28 серпня 1924 р. на Успення Пресвятої Богородиці на архієрейській Службі Божій біля церкви Мукачівського монастиря в присутності 15—20 тисяч вірників єпископ Мукачівської єпархії Петро Гебей рукоположив на священиків богословів Івана Егреші і Дмитра Попович . Після висвячення єпископ призначає о. Егреші помічним священиком в с. Терново Тячівського р-ну, де тоді був парохом 74-річний Олексій Горзов. У 1927 р. єпископ переводить о. Івана помічним священиком в с. Богдан Рахівського р-ну, де парохом був 69-річний Олексій Микита, тесть о. Егреші. Після смерті 78-річного тестя в 1936 р. о. Іван був призначений парохом цієї парафії.

У 1944—1945 рр. був парохом в с. Кленова (Словаччина), а в 1945—1949 рр. — с. Порошково. Визнаючи його віддану душпастирську роботу, єпископ Олександр Стойка нагороджує його в 1940 р. титулом почесного намісника (декана). Свідченням того, що Греко-Католицька Церква з своїм єпископом і священиками завжди бул з народом і старалися  допомогти  своїм вірникам, коли бачили, що вони мають правду. Так воно було й тоді, коли на початку 1935 р. лісові робітники у с.Богдан страйкували, вимагаючи від влади поліпшення свого матеріального стану.Тоді як блаженної пам’яті єпископ Олександр Стойка так і  рахівський намісник (декан) о.Петро Дем’янович разом з місцевим парохом  о. Іваном Егреші клопотали у влади за  виконання  вимог страйкуючих і при тому успішно, бо вже 18 березня вимоги були вїзадовільнені, стайк закінчився і люди приступили до праці.

На початку 1949 р. йому, як і іншим греко-католицьким священикам, які не погодилися возз'єднатися з російським православ'ям, було заборонено виконувати будь-яку душпастирську роботу, і сім'ю виселили з парохіяльного будинку. Працівники КДБ 28 серпня 1949 р. в день 25-річного священницького ювілею о. Івана (зумисне вибрали цей день, щоб вплинути морально) заарештовують, а Закарпатський обласний суд 28 листопада засуджує його на 25 років позбавлення волі з поразкою в правах терміном на 5 років і конфіскацією належного йому майна . Пройшовши тортури тюрми-розподільника, був вивезений у табори ГУЛАГу сел. Кенгір Казахської РСР. В с. Рудник його праця використовувалась на різних будівельних роботах. З місць позбавлення волі повернувся 1 квітня 1955 р. по інвалідності.

По приїзді додому йому вдається влаштуватися нічним сторожем в Ужгородському зеленгоспі. Виснажлива праця в таборах похитнула здоров'я о. Івана. І 10 травня 1962 р. на 64-му році життя і 38-му році свого душпастирства він помер в Ужгороді. Згідно з ст. 1 Закону Української РСР "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" від 17 квітня 1991 р. о. Іван Егреші реабілітований 24 липня 1992 р.прокуратурою Закарпатської області. Отець Іван Егреші був дописувачем тогочасних газет і опублікував такі статті:
Ювілейний Рік в Богдані //Свобода. — №№ 1 — 2. — 1934.
Tiszabogdány. // Turisták Lapja. — 1939. — 284-285 old.

Дружина о. Івана Егреші, Олена Микита, народилася 27 березня 1905 р. в сім'ї греко-католицького священика Олексія Микити та Олени Негребецької у с. Нижня Рибниця (Словаччина). Початкову і неповну середню освіту отримала у рідному селі, а для продовження навчання в 1916 році батьки віддали її до Ужгородської учительської семінарії , яку закінчила в 1920 році.  12 серпня 1924 року вийшла замуж за богослова, майбутнього греко-католицького священика Егреші Івана.  Разом з чоловіком виховали трьох дітей: Марію (дружина о. Шандора Петкі, відомого художника нашого краю), Степана й Омеляна.

Джерело:  Стефан та Даниїл Бендаси.  “Священики-мученики, сповідники вірності” . Ужгород. – «Патент». – 1999.- 421 с.