Духовенство Перечина: Хроніка парафіяльного служіння та генеалогія душпастирських родин (1726–1949)

 Історія  Перечина нерозривно пов’язана з вірою, яка століттями гуртувала громаду навколо її святинь. Проте справжньою душею цих храмів завжди були люди. Священники Перечина впродовж трьох століть —  були не просто духовними провідниками, а справжніми опорами для своїх парафіян. Вони рятували віру в часи лихоліть, гуртували громаду та залишали по собі не лише архітектурні пам’ятки, а й незгасимий слід у пам'яті поколінь. Яким був шлях перечинських душпастирів та як змінювалося церковне життя Перечина від XVIII до середини ХХ століття. 

Витяг із єпархіального шематизму (Schematismus): «Ecclesia ad S. Nicolaum Ep. e lapide erecta a. 1834. Patronus: Aerarium Regium. Lingva cultus: Ruthenica». (Церква Св. Миколая, зведена з каменю року 1834. Патрон: Королівська казна. Мова богослужіння: руська [церковнослов’янська])

 Статус під патронатом Aerarium Regium виокремлював Перечин серед інших парафій. Державне фінансування дозволяло священникам не лише зводити величні споруди (храм освячено у 1834 році єпископом Васильом Поповичом), а й акумулювати ресурси для університетської освіти нащадків, що стало передумовою їхнього виходу на наукову арену.

Парохи та адміністратори парафії Святого Миколая Перечина

? -1726 р. — о. Василь Сказі. Душпастирював у Перечині до 1726 року.

1726–1733 рр. — о. Стефан Беньович-Міндель. Народився близько 1700 року. Рукопокладений перемишльським єпископом Єронімом Устрицьким. До Перечина служив у Вільхівцях на Мараморощині, а після 1739 року — у Коромлі, Матьовцях, Бежовцях, Нижній Доманинці та Минаї.

1733–1751 рр. — о. Василь Сіванич. Рукопокладений мукачівським єпископом Юрієм Геннадієм Бізанцієм. Забезпечував духовно-пастирське окормлення громади у першій половині XVIII століття.

1752 р. — о. Василь Конч. Згадується в церковних реєстрах як священник у Перечині у 1752 році.

1761–1765 рр. — о. Василь Раколвич. Душпастирював у Перечині в першій половині 1760-х років.

1765–1770 рр. — о. Григорій Волкай. висвячений 3 квітня 1824 року єпископом Олексієм Почі. Очолював парафію у час канонічного узаконення Мукачівської єпархії Папою Климентом XIV у 1771 році. Служив у Кіштополі, Утчаші та Сімерках. З 1869 року перебував на пенсії в Перечині, де помер у серпні 1870 року.

За його душпастирства розпочалася підготовка перших планів та збір ресурсів для будівництва мурованого храму замість старої дерев'яної церкви.

Дружина та її батьки: Анна Ортутай (померла у 1856 році). Дочка священника Михайла Ортутая..

●      Сини, які стали священниками: Мартин Волкай (1827–1861) та Антон Волкай (помер у 1874 році).

 1775–1788 рр. — о. Іоанн Годинка. Богословську освіту здобув у Мукачеві. Рукопокладений у 1775 році єпископом Андрієм Бачинським. Пізніше служив у Чертежі у 1788–1792 роках. Опікувався розбудовою парафіяльних шкіл, належним веденням метрик і розширенням фонду для спорудження мурованого храму. Предкок видатного академіка Антонія Годинки.

1790–1803 рр. — о. Іоанн Попович. Народився в Сімері, помер у 1805 році. Навчався в Ужгороді та Мукачеві. Висвячений у 1779 році єпископом Андрієм Бачинським. Служив у Вільшинках у 1779–1790 роках, Перечині у 1790–1803 роках та Порошкові у 1803–1805 роках. У 1803 році став деканом Турянського деканату. Юридично закріпив церковні землі Перечина та довколишніх філій.

●      Дружина та її батьки: Марія Теодорович. Дочка священника Тодора Теодоровича та Анни Бачинської..

1803–1810 рр. — о. Атанасій Легеза-Лігенза. Народився у 1774 році в Тур'ї Бистрій у сім'ї священника Григорія Легези, помер у 1839 році. Навчався в Братиславі. Висвячений у 1801 році єпископом Андрієм Бачинським. Помічник у Тихій у 1801–1802 роках, у Ставному у 1802–1803 роках, парох у Перечині у 1803–1810 роках, Тур'ї Бистрійі у 1810–1835 роках та Ладомирові у 1835–1839 роках. Очолював Турянський деканат у 1803–1810 роках. За його душпастирства Перечинську парафію оформлено під патронат Королівської казни.

●      Дружина та її батьки: Сусанна Яроміс. Дочка священника Михайла Яроміса та Марії Ількович..

●      Сини, які стали священниками: Атанасій Легеза (1811–1866) та Василь Легеза (1818–1873).

●      Шлюби дочок зі священниками: Варвара Легеза (1814–1890) вийшла заміж за священника Василя Яцковича (1812–1868).

1810–1815 рр. — о. Антон Попович. Народився у 1785 році в Тур'ї Бистрій, помер у 1822 році. Навчався в Трнаві та Ораді. Висвячений у 1810 році єпископом Михайлом Брадачем. Парох у Перечині у 1810–1815 роках, Руських Комарівцях у 1815–1821 роках та Зняцьові у 1821–1822 роках. Декан Турянського у 1810–1815 роках та Середнянського у 1815–1821 роках деканатів.  Дбав про безперервність навчання у парафіяльній школі під час Наполеонівських війн.

●      Дружина та її батьки: Катерина Йоббі. Дочка священника Гавриїла Йоббі та Юліанни Бузінкай..

1815–1824 рр. — о. Андрей Кампов. Народився у 1786 році в Драчині в сім'ї Василя Кампо. Навчався в Трнаві та Кошицях. Висвячений у 1810 році єпископом Михайлом Брадачем. Служив у Пряшеві у 1810–1815 роках та Перечині у 1815–1824 роках. Очолював Пряшівський у 1814–1815 роках та Турянський у 1815–1824 роках деканати.  За його душпастирства зведено стіни та дах мурованого храму Святого Миколая.

1824–1843 рр. — о. Іоанн Табакович. Народився у 1772 році в Міклошвагаші, помер у 1843 році. Висвячений у 1795 році єпископом Андрієм Бачинським. Служив у Пряшеві, Міклошвагаші, Челеї, Здобі, Краській, а у 1824–1843 роках — парох Перечина. Очолював Кошицький у 1806–1817 роках та Турянський у 1824–1843 роках деканати, консисторіальний радник з 1814 року. Керував завершенням будівництва та освяченням кам'яного храму Святого Миколая у 1834 році.

●      Дружина та її батьки: Анна Бурик. Дочка священника Петра Бурика..

●      Сини, які стали священниками: Василь Табакович (1800–1855).

●      Шлюби дочок зі священниками: Юліанна Анна Табакович (1822–1872) вийшла заміж за священника Йосифа Куштана (наступного пароха Перечина); Марія Табакович вийшла заміж за священника Антона Токача (їхній син о. Йосиф Токач згодом став парохом Перечина).

1843–1866 рр. — о. Йосиф Куштан. Народився у 1816 році в Лютій у сім'ї священника Василя Куштана, помер у 1866 році. Навчався в Ужгороді та Сегеді. Висвячений у 1840 році єпископом Василем Поповичем. Служив у Солочині у 1841–1843 роках та Перечині у 1843–1866 роках. Віце-декан, інспектор парафіяльних шкіл. Зміцнив церковну школу, очолював громаду під час Угорської революції 1848–1849 років.

●      Дружина та її батьки: Юліанна Анна Табакович (1822–1872). Дочка перечинського пароха о. Іоанна Табаковича та Анни Бурик..

●      Сини, які стали священниками: Йосип Куштан (1848–1921) та Петро Куштан (1857–1930).

1866–1867 рр. — о. Костянтин Кальман Пуза. Народився у 1840 році в Галку, помер у 1925 році. Навчався в Ужгороді. Висвячений у 1865 році єпископом Йосифом Ґаганцем. Тимчасовий адміністратор Перечина у 1866–1867 роках. Надалі служив у Цегольні, Драгині, Баньяпатаку, Берегшарреті та Ракошині у 1889–1923 роках, де був деканом.

Дружина та її батьки: Емілія Уйгелі (1847–1924). Дочка священника Ігнатія Уйгелі та Гонорії Пузи..

●      Сини, які стали священниками: Константин Пуза (1874–1953) та Стефан Пуза (народився у 1886 році).

●      Шлюби дочок зі священниками: Ірена Пуза вийшла заміж за священника Івана Шерегі (1859–1945); Марія Пуза вийшла заміж за священника Олександра Шерегі (1861–1912); Ольга Пуза (померла у 1943 році) вийшла заміж за священника Нестора Сільвая (1865–1920).

1867–1902 рр. — о. Гавриіл Чопей. Народився у 1828 році в Макарьові в сім'ї священника Михайла Чопея, помер у 1902 році. Навчався в Ужгороді та Сатмарі. Висвячений у 1852 році єпископом Василем Поповичем. Адміністратор у Береговому у 1853–1867 роках, парох Перечина протягом 35 років у 1867–1902 роках. Консисторіальний радник з 1874 року, Ужанський архіпресвітер у 1876–1902 роках. Оновлював інтер'єр храму, збудував фару, придбав нові дзвони.

●      Дружина та її батьки: Ілона (Юліанна Кароліна) Пульська (народилася у 1834 році). Дочка Хустського декана о. Івана Пульського та Марії Берлані..

●      Сини, які стали священниками: Гавриїл Чопей (1869–1930) — каплан у Перечині, душпастир в Угорщині та США; Микола Чопей (народився у 1876 році) — каплан у Перечині, декан у США.

●      Шлюби дочок зі священниками: Ілона Чопей вийшла заміж за священника Костянтина Кальмана Доліная (1850–1916); Кароліна Чопей (1861–1920) вийшла заміж за священника Євгена Гомичка (пароха Перечина); Емілія Чопей (1870–1888) вийшла заміж за священника Миколу Стецовича (1863–1940); Єлизавета Чопей (народилася у 1873 році) вийшла заміж за священника Євгена Кіша (каплана у Перечині); Анастасія Чопей (померла у 1943 році) вийшла заміж за почесного декана о. Тітуса Коссея (1849–1928).

1902–1911 рр. — о. Йосиф Токач. Народився у 1852 році в Ужоку в сім'ї священника Антона Токача та Марії Табакович (доньки перечинського пароха о. Іоанна Табаковича), помер у 1911 році. Навчався в Ужгороді. Висвячений у 1879 році єпископом Іваном Пастелієм Ковачем. Декан Турянського деканату. Служив у Лютій, Новоселиці, Тур'ї Бистрій та Перечині у 1902–1911 роках. Декан Турянського деканату у 1902–1911 роках. Ініціював масштабну реконструкцію храму у 1903 році зі зведенням двох нових веж.

●      Дружина та її батьки: Ілона Бачинська (1854–1926). Дочка священника Євгена Бачинського та Аполлонії Яроміс..

●      Сини, які стали священниками: Микола Токач (1891–1970).

●      Шлюби дочок зі священниками: Ілона Токач (народилася у 1889 році) вийшла заміж за священника Дезидерія Натолю (наступного пароха Перечина).

1913–1920 рр. — о. Євген Гомичко. Народився у 1857 році в Гайдубесермені, помер у 1920 році. Навчався в Пешті та Ужгороді. Висвячений у 1880 році єпископом Іваном Пастелієм Ковачем. Катехит, помічник в Ужгороді, Драчині, Дубинці та парох у Перечині у 1913–1920 роках. Консисторіальний радник з 1919 року. Організовував доброчинну допомогу та збори на військові позики під час Першої світової війни.

●      Дружина та її батьки: Марія Чопей (1861–1920). Дочка перечинського пароха о. Гаврила Чопея та Ілони Пульської..

●      Сини, які стали священниками: Іван Гомичко (1883–1948).

●      Шлюби дочок зі священниками: Ірен Гомичко (1897–1920) вийшла заміж за священника Олександра Стріпського (адміністратора Перечина).

1920–1921 рр. — о. Олександр Стріпський. Народився у 1891 році в Бальші, помер у 1948 році. Висвячений у 1917 році єпископом Антоном Паппом. Служив у низці парафій, а у 1920–1921 роках був адміністратором Перечина, впорядковував майно та документацію у складні повоєнні роки.

●      Дружина та її батьки: Ірена Гомичко (1897–1920). Дочка перечинського пароха о. Євгена Гомичка та Марії Чопей..

1911–1912, 1921–1949 рр. — о. Дезидерій Натоля. Народився у 1886 році в Домбоштельку, помер у 1951 році. Висвячений у 1911 році єпископом Юлієм Фірцаком. Тимчасовий адміністратор у 1911–1912 роках, а згодом парох Перечина у 1921–1949 роках. Почесний декан з 1933 року. Очолював громаду майже 30 років у чехословацький, угорський та післявоєнний радянський періоди. Його служіння — це приклад того, як церква стає для людей і вчителем, і годувальником у часи нестабільності.

Період Чехословаччини (1921–1939): Церква стала центром культурного відродження. Газети «Свобода» та «Руський Вѣстник» писали про о. Натолю як про патрона місцевих читалень та натхненника художнього оновлення храму.

Угорський період (1939–1944): Коли почалася війна, парафія перетворилася на гуманітарний штаб. Часописи «Kárpátalja» та «Görög Katholikus Szemle» фіксували численні акти допомоги сиротам та родинам мобілізованих.

Зазнавав жорстокого тиску МДБ, опинився між молотом репресій МДБ та ковадлом сумління. Внаслідок постійного переслідування він важко захворів і помер у 1951 році.

●      Дружина та її батьки: Ілона Токач (народилася у 1889 році). Дочка перечинського пароха о. Йосифа Токача та Ілони Бачинської..

 

Помічні священники (каплани)

1843 р. — о. Еммануїл Чанда. Служив капланом у Перечині у 1843 році (ієромонах Чину Святого Василія Великого).

1894–1896 рр. — о. Євген Кіш. Народився у 1868 році в Тольчві, помер у 1897 році. Висвячений у 1893 році єпископом Юлієм Фірцаком. Каплан у Перечині, згодом душпастир у Ньїрмаді (Угорщина).

●      Дружина та її батьки: Єлизавета Чопей (народилася у 1873 році). Дочка перечинського пароха о. Гаврила Чопея та Ілони Пульської..

●      Сини, які стали священниками: Євген Кіш (1894–1940).

1896–1897 рр. — о. Гавриїл Чопей (молодший). Народився у 1869 році в Перечині, помер у 1930 році. Висвячений у 1896 році єпископом Юлієм Фірцаком. Каплан у Перечині, надалі душпастирював в Угорщині (Гайдудорог, Опальї) та у США (штати Огайо, Нью-Джерсі, Пенсільванія).

●      Дружина та її батьки: Наталія Кричфалуші (1877–1944). Дочка священника Юрія Кричфалуші та Софії Зомборі..

1898–1899 рр. — о. Микола Чопей. Народився у 1876 році в Перечині. Висвячений у 1898 році єпископом Юлієм Фірцаком. Каплан у Перечині, пізніше служив у Ворочові, а протягом 1903–1938 років очолював парафію у Вілкс-Барре (Пенсільванія, США) і був деканом Скрентонського деканату.

●      Дружина та її батьки: Пауліна Шуба (народилася у 1879 році). Дочка священника Юрія Шуби та Пауліни Ґебей

Аналіз родинних зв'язків та династичних мереж

Перечинська греко-католицька парафія Святого Миколая протягом XVIII–XX століть являла собою унікальний мікрокосм, де духовно-пастирське служіння було тісно переплетене з родинними союзами провідних священничих династій Мукачівської єпархії. Аналіз династичних зв'язків демонструє кілька фундаментальних закономірностей у формуванні місцевої духовної еліти:

1. Лінійність спадкоємності парафії (Тесть — Зять)

Протягом понад століття керівництво перечинською парафією часто передавалося в межах однієї родинної мережі через шлюби дочок парохів зі священнослужителями:

●      Лінія Табаковичів — Куштанів: Парох о. Іоанн Табакович (1824–1843) видав доньку Юліанну Анну за о. Йосифа Куштана, який перейняв душпастирство в Перечині і керував парафією понад 20 років (1843–1866). Друга донька, Марія, вийшла за о. Антона Токача — їхній син о. Йосиф Токач став парохом у 1902 році.

●      Лінія Токачів — Натолів: Парох о. Йосиф Токач (1902–1911) видав доньку Ілону за о. Дезидерія Натолю, який очолював перечинську громаду найдовше у XX столітті (1911–1912, 1921–1949).

●      Лінія Чопеїв — Гомичків — Стріпських: Донька довголітнього пароха о. Гаврила Чопея, Кароліна, вийшла за о. Євгена Гомичка (парох у 1913–1920 рр.). Їхня донька Ірен вийшла за о. Олександра Стріпського, який став адміністратором парафії у 1920–1921 роках.

2. Родина о. Гаврила Чопея як центральний духовно-громадський вузол

Отець Гаврило Чопей (парох у 1867–1902 рр.), одружений з Ілоною Пульською (донькою Хустського декана о. Івана Пульського). Маючи титул Ungi főesperes (Ужанського архідиякона) та консисторіального радника, він перетворив Перечин на зразкову парафію. Саме за Чопея храм на пагорбі Гурка набув сучасного вигляду: з’явився художній розпис, були закуплені три нові дзвони, зведена простора фара. Утворив один із найвпливовіших розгалужених родоводів Закарпаття:

●      Сини-священники та еміграція: Двоє його синів, о. Гавриїл Чопей-молодший та о. Микола Чопей, розпочинали служіння як каплани у Перечині, а згодом стали визначними душпастирями та деканами серед української та русинської еміграції у США (штати Пенсільванія, Огайо, Нью-Джерсі).

●      Шлюби дочок: Усі п'ять дочок о. Гаврила Чопея вийшли заміж за священників (о. Костянтина Доліная, о. Євгена Гомичка, о. Миколу Стецовича, о. Євгена Кіша та почесного декана о. Тітуса Коссея).

3. Видатний інтелектуальний, науковий та духовно-підпільний спадок нащадків

Шлюбні союзи перечинського духовенства дали регіону та українській культурі цілу плеяду видатних діячів науки, культури та церкви:

●      Церковне підпілля: Правнук о. Гаврила Чопея — о. Юрій Сабов (1927–2009), кандидат економічних наук, таємно висвячений у 1974 році, відіграв ключову роль у легалізації єпархії та її виходу з підпілля. Після 1989 року став директором канцелярії Мукачівської греко-католицької єпархії та архітектором її юридичного відновлення.

●      Мовознавство та наука: племінник пароха — Ласло Чопей (1842–1934) — став автором фундаментального «Русько-угорського словника» (1883), відзначеного премією Угорської академії наук.

●      Антоній Годинка: правнук перечинського пароха о. Іоанна Годинки (1775–1788). Академік і професор, він став головним істориком Мукачівської єпархії, заклавши фундамент джерелознавства Карпат.

●      Гіядор Стріпський: син Поліни Чопей (близької родички о. Гавриїла). Видатний етнограф і член НТШ у Львові та Будапешті.

Історія Перечина — це не просто хронологія будівництва стін. Це літопис інтелектуальної стійкості. Маленька церква на пагорбі Гурка, підтримана королівською казною і збережена зусиллями корінних перечинців та священників, довела: культура та віра, вкорінені в освіту та родинну традицію, здатні пережити будь-які геополітичні катастрофи.

Іван Бачинський

краєзнавець

о. Константин Пуза

о. Гавриіл Чопей

о. Дезидерій Натоля