« Я добрий пастир. Добрий пастир
Життя своє за овець покладе»
( Ів.10,11.)
Віра Христова, це переворот в житті
особи, родини, спільноти. Тими, хто повинен понести Христовий Ідеал у світ є
єпископи та душ пастирі.
Кожний християнин, будучи мирянином,
єпископом чи священником повинен жити, «йдучи слідами Учителя», відповідально
беручи на себе божественну місію, яку покладає на нього Хрещення: «Ідіть,
отже,і зробіть учнями всі народи…. Я з вами по всі дні, аж до кінця віку… - це
сказав Ісус.. І він сказав це тобі.»
Історія Церкви свідчить , що апостоли і
їх наслідники передавали свою владу так, що вже за апостольських часів маємо
три ступені священства: Єпископ, священник і диякон.Цей розподіл священичої
влади мусів відбутися, якщо не за наказом Спасителя перед Вознесінням, то
обов’язково під проводом і натхненням Духа Святого. Апостоли з великою
досконалістю заклали фундамент під будову Божого Царства, строго дотримуючись
розпоряджень свого Божественного Учителя.
Первісні християнські громади очолювали
єпископи, які були оточені священниками і дияконами. Що в спеціальний спосіб
допомагали в служінні своєму єпіскопу. Це означає,що єпископи – це безпосередні
наслідники Святих Апостолів, а інші священичі чини мають меншу від єпископів
владу.
З часом деякі єпископи почали прибирати,
залежно від адміністративної ваги їхніх єпархій, титули митрополита,
архієпископа, патріарха, але всі єпископи, незалежно від різної ваги їхніх
адміністративних функцій, вважаються рівними в благодаті. Вони рукополагають
священників і дияконів, призначають настоятелів та інших духівників і зміщують
їх. Їм належить нагороджувати за пильну службу і судити підлегле їм духовенство
за проти канонічні та неморальні вчинки. Судити єпископа може тільки собор
єпіскопів.
Ця наша розповідь, про
наймолодшого хіротонізованого єпископа в Україні 47 – річного уродженця
Ужгорода владику Ніла(Лущака) призначеного 20 липня 2020 року Апостольським
адміністратором Мукачівської греко – католицької єпархії.
Юрій Лущак (єпископ Ніл) народився 22 травня 1973 року в місті Ужгород. Тут же закінчив середню школу.Його світогляд формувався в період розквіту радянської пропаганди ,але на щастя дідик та бабка по материнській лінії були глибоко віруючими практикуючими християнами. Першу сповідь, та перше причастя отримав з рук підпільного священника Йосипа Штелихи.
Відбув військову службу в армії
1991 – 1993 року, а після повернення з армії зразу вступив в Ужгородську
Богословську Академію. На його формування як священника, а згодом і владики,
відіграли ієреї підпільної церкви о. Стефан Федор, Іван Лелекач, Йосиф Штилиха; Василь Худа; Михайло Орос.
Ієрейські свячення отримав з рук
преосвященного владики Іоана Семедія 2 липня 1996 року, зразу при освяченні
отримав направлення , як співробітник Ужгородського Хрестовоздвиженського
кафедрального собору.
У 1998 році був призначений
владикою Іваном Семедієм адміністратором
парафії, а згодом – як парох смт Перечин на парафії свт.Миколая Чудотворця.
Зразу після прибуття в Перечин розпочав будівництво нової церкви, яку завершили
в у 2003 році. В Перечині працював 1998
– 2006 рік. Також працював в парафії Успіння Пресвятої Богородиці с. Дубриничі
Перечинського району.
В 2004 році був направлений
владикою Міланом Шашіком на навчання до Рима. У Римі провчився 4 роки, в 2008
році закінчив бакалаврат та захистив кандидатську дисертацію в університеті
Папи Урбана.
У 2008 році був призначений
владикою Міланом викладачем філософії і духівником Ужгородської Богословської
Академії.
У 2009 році вступив на
новоціят Чину Братів Менших( м. Тернопіль), прийнявши чернече імя Ніл та 2010
року склав тимчасові обіти.
12 січня 2013 року в
Ужгородському греко – католицькому Хрестовоздвиженському кафедральному соборі відбулася хіротонія
преподобного о. Ніла Лущака, ЧБМ, викладача
богословської академії Мукачівської єпархії. Головним святителем
виступив єпарх Мукачівський владика Мілан Шашік; спів святителі – Вільям Чарлз
Шкурла, митрополит Пітсбурський (США), та архієпископ Кирил Василь ТІ, Секретар
Конгрегації для Східних Церков.
Після смерті 14 липня 2020
року правлячого єпископа Мукачівської єпархії владики Мілана Шашіка, 20 липня
2020 року Папа Франциск призначив владику Ніла Лущака Апостольським
Адміністратором вакантного осідку Мукачівської греко – католицької єпархії.
Ніл Лущак – людина з лагідною
усмішкою та спокійним поглядом. В
кожному його слові та жесті проявляються його добре виховання, він має гідність
самостійної думки і серце віддане одній справі.
Строгий і добрий, задуманий і
ласкавий,, завжди шляхетний і сміливий владика Ніл прислуховується до всіх ,
але зваживши всі за і проти приймає своє рішення. Він виявляє у своїй поведінці
благородність душі, відзначається надзвичайною стриманістю, спокоєм і самовладанням.
Навчаючись в семінарії, пізніше
у Римі та вже і будучи єпископом він постійно займається самоосвітою. Він
здебільшого цікавиться релігійною тематикою, однак серед книг які він читає є
полемічні, філософські, історичні та літописні твори.
Вибираючи собі помічного
єпископа покійний владика Мілан вважав о. Ніла готовим до прийняття цього сану
зважаючи на його врівноваженість та зважаючи на його знання основ богословя та
церковних богослужінь.
Формування особистості владики
Ніла проявляються в його поведінці та через власні риси характеру. Однак треба
наголосити, що всі його достоїнства родом із дитинства та юності.
Початкову
релігійну освіту він отримав від своєї бабусі та дідуся, які терпіли
переслідування в часи радянської інквізиції. Його бабуся по краплині вливала в
маленьке сердечко любов до Бога і безстрашну відвагу до боротьби за справу
церкви. Пізніше, навчаючись у семінарії він мав гарних вчителів, які були членами
підпільної церкви. Цей вплив знадобився пізніше, коли він став єпископом та
почав захищати Церкву від зовнішніх та внутрішніх ворогів. Від нечистоплотних
ділків від релігії та різних зовнішніх зайд та радикалів.
Владика Ніл велику увагу приділяє
молитві , особливо літургійним богослужінням. Літургія для нього є основою
побожності та благочестя. Він є неабияким знавцем східної Літургії, він знає на
память усі церковні напіви та приписи.
Самостійне єпископське служіння
розпочалося із єпископських свячень. З першого дня перебування на древньому
єпископському престолі Мукачівської церкви він почав на практиці використовувати слова св.. Павла «Треба, щоб єпископ був
бездоганним, тверезим, розважливим, чесним, гостинним, здібним навчати….» (1
тим.3:2). З початку свого служіння на нього навалилося безліч справ, які раніше
вони виконували разом з владикою Міланом.
Владикові Нілу закидують , що він
називає Мукачівську єпархію, яка є однією з найбільших на Україні та має понад
300 тисяч вірних, зареєстровано біля 420 громад, понад 20 монастирів і монаших
домів, церквою. Але не він перший, понад 2 тисячі років тому Ісус Христос
сказав: «Де ви двоє або троє зберетеся в моє ім’я, там я буду серед вас» а
церква – це зібрання людей, другим був апостол народів Павло коли писав свої
послання до церков різних міст, третім був апостол Іван, де він у Апокаліпсисі
звертався до семи церков, а владика Ніл
у цьому порядку є хіба сто двадцять другим.
У своїй останній проповіді до Апостолів,
майже останній, у земному житті Ісуса він сказав одну фразу, яку можна
застосувати у нашому випадку, по крайній мірі вона є актуальною: «Хай не
тривожиться ваше серце». Хай не тривожиться Ваше серце владико, коли Вас
оббріхують, коли на Вас наговорюють неправду, коли принижують ту церкву, яку
Бог Вам довірив до керівництва. Адже і Його переслідували та гнали і він сказав
, що так буде з його вірними учнями.
Священник та єпископ Ніл є
достойним учнем своїх попередників, своїх учителів, які навчали його в
семінарії оо. Штелиха, Худа, Федор, Лелекач, Орос, та попередників
єпископів Мілана Шашіка, Івана Семедія,
Йосифа Головача, Івана Маргітича і він, виконуючи своє єпископське служіння ,
стоїть на охороні прабатьківської віри, та рідної церкви.
У Перечині та Дубриничах з великою
любовю, ще й дотепер згадують пастирське служіння владики Ніла у них, у ранзі парафіяльного
священника, згадують його подвижницьку діяльність, під час будівництва церкви,
тоді ще, молодого священника, який віддавав всього себе служінню Богу.
Владика і сьогодні не жаліє свій
час , а віддає всього його для єпископського служіння. Він може бути одного дня
на двох а навіть і трьох парафіях, допомагаючи в служінні, освячуючи церкви,
іконостаси, парафіяльні будинки та проводячи пастирську, батьківську опіку. Бо
читаємо у посланні апостола Павла до Римлян : «Хто має дар служіння, нехай
служить…. Господеві служіть, духом горіть… Веселі в надії, в горі терпеливі, в
молитви витривалі». Ці слова, апостола народів є життєвим кредом нашого
владики, вони дають йому сили витримати різні нападки.
Повномаштабна війна триває уже четвертий
рік, вона все змінила, змінила ритм та порядок життя, але основна місія не
змінилася. Тому й зараз, кожний християнин має виконувати своє служіння,
протистояти злу, проявляти милосердя до ближнього.
Постійно на схід і південь їдуть
капелани та команди волонтерів нашої церкви. Буси заповнені всім необхідним для
побуту солдат та населення яке проживає в прифронтовій зоні. Багато разів на
схід та південь нашої держави для
пастирської опіки наших хлопців 128 бригади, та з благодійною місією їздив
єпископ Ніл.
Повернувшись із сходу нашої країни,
у одній із своїх проповідей єпископ Ніл говорив : «Ми живемо в одній країні, ми
християни. Нам потрібне глибинне волонтерство, глибинна підтримка всього
свідомого світу. За що гинуть наші хлопці? За те, щоб ми сформували нову імперію?
Ні! За демократію, за те, Щоб ми могли бути різними».
Проповіді нашого владики Ніла
націлюють нас віруючих на осмислення соціальної та громадської
відповідальності. Обов’язковою частиною богослужіння стали молитви за Україну,
та перемогу нашого війська над агресором.
А закінчити хочеться словами
блаженнійшого Верховного Архієпископа, Кардинала Любомира Гузара, великого
друга нашої церкви: «Усе пусте, що там люди про тебе думають. Одні дивляться
лагідним, добрим,зичливим оком. Другі – лукавим… Люди які таким переймаються,
дуже скоро з ума сходять. Найліпше сміятися з того. Бо нині кричать «осана!», а
завтра «розпни!» Своє робити і йти вперед.»
Микола Рішко.
Голубине
Немає коментарів:
Дописати коментар