У рубриці «Листування» Дюла Руттнер 5 серпня 1891р. Пише
наступне:
Весілля
на Верховині.
4-го дня поточного місяця наймолодша донька почесного
каноніка , декана лютянського Едмунда Бачинського Белла та Балаж Сёлёшші,
попечитель моргитсиґетського сиротинця, присягли одне одному у вічній вірності
у Лютянській церкві.
Посадженими батьками були Антал Ронаї головний лісовий міністерський радник і Дюла Дрогобецький, директор освіти, та високоповажні пані Орестова Сабо (*Ілона Гомічко) і Яношова Брадач, а дружками-Ірма Балог (* племінниця нареченої) та Анна Ронаї молодша.
Церемонію вінчання здійснював о. Дюла Дрогобецький замість Його Преосвященства єпископа Юлія Фірцака. (*видно, мав справи більш невідкладні).
Гості: Дежё Дурчак
з сином Андором з Ужгорода, Сёлёшші Антал з Марґітсіґета, Янош Брадач з
дружиною, Анна Ронаї молодша, Женька Попович, Ілона Якаб, Елемир Ковашші,
Микола Лавришин, Томчані , Віттіх,
Кметоні, Бітера, Балог- лісники- практиканти.
В присутності численних родичів та односельців А. Ронаї у
своїй зворушливій промові «попрощав»
дочку від батьків, після чого процесія із 15 пар послідувала до церкви, щоб
засвідчити принесення присяги.
Священик після гарної Святої проповіді на мадярській мові
повінчав любовну пару.
Після вінчання , провівши молодих до батьківської хати, гості сіли за вбраний квітами святковий стіл.
Дюла Дрогобецький підняв перший тост за
подружню пару, порівнявши
батьківську родину з голубами, які звили гніздо , вигодували і поставили
на крило всіх голуб‘ят; і от воно, останнє голуб‘ятко, покидає гніздечко. Далі
він переключився на молодих і так
поетично побажав їм добра і згоди, що глибоко зворушені, всі гості на мить
замовкли перед тим, як осушити келихи за здоров’я молодят. Далі А. Ронаї проголосив тост за Д.
Дрогобецького і його піднесену сутність.
Після много кратних веселих побажань
молодь під музику групи Котлара танцювала чардаш до полудня наступного
дня.
Додаток.
Серед згаданих вище гостей представники трьох повітів
Берег, Унг та Мараморош були свідками, як веселяться на Ужанській Верховині.
Сюди радо приїздить розважитися і відпочити знать та чиновники, від яких
залежить доля місцевого люду, і , до речі ,повертається додому з найкращими
враженнями.
Саме тут промова А. Ронаї пробудила в серцях інтелігенції вогонь любові:
«любім один одного, щоб любити Вітчизну» і спільними
зусиллями ощасливити верховинський народ.
В промовах Господаря
дому (Едмунда Бачинського *), Дюли Дрогобецького, Антала Ронаї, Михайла
Бачинського, Антала Бачинського, (сини
господаря дому*) Андраша
Бачинського ( його брат), Дежё Дарчака панував такий піднесений дух, що коли на
святкуваннях у самих віддалених
верховинських селах в словах звучить такий
патріотизм, ти, Батьківщино, не бідна , не сирота, за тебе б’ються і горять
любов‘ю серця твоїх вірних синів!
Цю
публікацію розщукав в архіві угорської періодики дослідник історії краю з Мукачева
Олександр Дудинський
Переклад
з угорської на українську здійснила пра-правнучка о. Едмунда Бачинського - Ph.D. Марія Марко
Немає коментарів:
Дописати коментар