|
З угорської періодики Beregszász Ung 1882
Святкування освячення
церкви.
З гірської частини нашого
повіту ми щойно отримали наступні рядки:
На місці дерев‘яного храму с.
Люта , що дотла згорів 10 грудня минулого(1881)року, сьогодні вже стоїть
велична кам‘яна церква з білою вежею , вкритою бляхою.
За зведення її лютянці, які
подолали неймовірні труднощі, ще довго славитимуть свого завзятого ревного
пастиря о. Едмунда Бачинського, чия невтомна та наполеглива праця уможливила
нинішнє святкування.
Потрійну долину Люти
прикрашає біла вежа, такий-собі символ
меланхолійної гармонії, що сповіщає про празненство освячення.
На площі ,1,5 ( *якась невідома мені міра площі)
лютянської долини вирує натовп з 5 тис. людей у барвистому
святковому одязі, тут представлені всі навколишні села, а саме: свої процесії
прислали Тихий, Сухий, Гусний,Вішка, Луг, Волосянка, Ужок, Соль ,
Ставне.
Урочистості
розпочалися 20 вересня(1882)о 9 годині ранку за
участю почесного каноніка о. Едмунда Бачинського, який
був удостоєний честі освячувати церкву, о.Густава Ґуловича, костринського,
о.Андрія Бачинського, тишанського, о. Івана Косея, волосянського, душпастирів
та 7 дяків.
Не тільки церква була дощенту
заповнена, народ щільно розмістився на всій навколишній території.
Зворушливо було спостерігати за
поведінкою людей, які на 10 місяців були позбавлені душевної розради, - їх
обличчя буквально світилися від радості, задоволення і
щастя.
Після освячення церкви о.Густав
Ґулович проголосив 1,5 годинну промову, в якій згадав усіх
дарувальників на потреби новозбудованої церкви, в першу чергу нашого
величного Короля, який з власних коштів пожертвував 200 форинтів, 150
форинтів, дарованих з фонду коштів міністерства справ релігійних,
досточтимого архієпископа Естергомського Яноша Шімора , який дарував 100
форинтів, урядовця Ґийзу Мочарі та всіх жертвувателів більших сум ,
імена яких він згадав у подячній молитві від імені всіх вірян.
(*
всі ці пожертви і є свідченням зав’язків о. Едмунда- Євгена!!!та його
авторитету)
Далі послідувала Служба Божа,
після якої о. Едмунд Бачинський на початку своєї патріотичної промови
русинською мовою згадав Його Величність, нашого Короля і керівництво держави
, яке засвідчує свою добру волю відносно верховинського люду, та закликав
народ любити Батьківщину. На кінець священик разом з вірянами
промовив подячну молитву.
Затим по 3-й годині після
полудня церковне святкування скінчилося.
Оскільки іконостас ще не був
завершений , згодом передбачалося повторне освячення; тому на нинішнє
торжество були запрошені тільки вищезгадані духовні особи, які
допомагали .
Після церковної церемонії
ґазди, що представляли сусідні повіти, зупинилися в домівках гостинних
лютянців. Дяків забезпечили обідом в приміщенні школи під
муніципальним керівництвом .
А за столом в домі пароха тісне коло гостей осушило
келихи за Вітчизну, Імператора, Уряд і здоров‘я всіх, хто вболіває за народ.
(* виявляється ,
після 1867р. мадяри у себе дома іменували імператора королем) Цю публікацію розщукав в архіві угорської періодики дослідник історії краю з Мукачева Олександр Дудинський Переклад з угорської на українську здійснила пра-правнучка о. Едмунда Бачинського - Ph.D. Марія Марко * коментар перекладача
|
Немає коментарів:
Дописати коментар