Служіння у світлі та підпіллі: Життєвий шлях отця Юрія Сабова (1927–2009

 

1. Подвійна ідентичність пастиря і науковця

Постать отця Юрія Сабова є унікальним прикладом інтелектуального та духовного спротиву тоталітарній системі. Його життєвий шлях, що розпочався 3 травня 1927 року в с.Бедевля в родині греко-католицького священника Стефана Сабова та Корнелії Коссей, втілив рідкісний синтез: успішну кар’єру радянського науковця-економіста та віддане служіння таємного священника в часи жорстоких переслідувань Греко-католицької церкви. Будучи кандидатом наук і доцентом державного університету, він спрямовував свій аналітичний талант на розбудову церковних структур. Ця стаття, присвячена майбутньому на слідуюий рік 100-річчю з дня його народження, розкриває історію людини, яка стала «нервовим центром» відродження Мукачівської греко-католицької єпархії (МГКЄ) та мостом між епохою «катакомб» і сучасною інституційною повнотою Церкви.

2. Духовне коріння: Генеалогія священницького роду

Отець Юрій походив з старовинної священницької династії, де вірність Апостольському Престолу передавалася як спадок. Його стійкість у вірі була загартована досвідом багатьох поколінь:

• Батько (о. Стефан Сабов): роки життя 1894–1945. Теологічну освіту здобув в Ужгороді. 22 грудня 1918 року мукачівський єпископ Антал Папп висвятив його на священника. Служив парохом у Бедевлі та Рахові, а в роки війни (1941–1945) виконував обов'язки тюремного капелана в Ужгороді та служив у селі Пастілки. З 1937 року мав титул почесного декана.
• Мати (Корнелія Коссей): роки життя 1893–1967, донька священника Тітуса Коссея та Анастасії Чопей (доньки о. Габора Чопея).
• Дід по батькові (Ераст Сабо): роки життя 1866–1924, служив у Келечині та Арданові, почесний декан з 1919 року. Був одружений з Ержебет Шерегі (донькою о. Василя Шерегія).
• Дід по матері (Тітус Коссей): народився в родині священника Яноша Коссея та  Марти Яроміс роки життя 1849–1928, душпастирював у Ладомирові, Реметах, Бедевлі та Нижній Калині.

Це розгалужене родинне дерево, що охоплювало родини Сабовів, Чопеїв, Шерегіїв, Коссеїв, Яромісів… створило фундамент незламності Юрія Сабова. Спадковість поколінь сформувала його як патріота своєї Церкви, готового до викликів підпілля.

3. Світський успіх та таємна хіротонія

Життя Юрія Стефановича в радянський період було зразком конспірації, де високий професійний статус слугував захистом для духовної місії.

• Наукова кар'єра: Він  здобув ступінь кандидата економічних наук і працював на посаді доцента кафедри обліку і аудиту Ужгородського державного університету. Його досвід в аудиті пізніше став ключовим для впорядкування адміністративних справ єпархії.
• Духовний поворот: Попри кар'єрний успіх та нагляд спецслужб, він обрав шлях служіння. 24 вересня 1974 року владика Олександр Хіра підпільно висвятив Юрія Сабова на священника.

Душпастирство о. Юрія у 1970–80-х роках проходило виключно у катакомбних умовах. Він став частиною таємної мережі, що зберігала неперервність ієрархії МГКЄ у найтемніші часи.

4. Фундатор єпархіальної структури: Діяльність у МГКЄ

Після виходу Церкви з підпілля наприкінці 1980-х років о. Юрій очолив стратегічні напрямки в єпархіальній Курії, обіймаючи посаду директора канцелярії  Управління МГКЄ (1989-2006р.р.). Його адміністративна робота стала фундаментом відродження:

• Юридична легітимізація: Він керував процесом реєстрації парафій та розробкою статутів, які закріплювали статус Sui iuris у правовому полі незалежної України.
• Церковна дипломатія: Забезпечував пряму комунікацію з Апостольською Нунціатурою та Державним секретаріатом Ватикану, позиціонуючи МГКЄ як самодостатній суб'єкт.
• Стратегічні заходи: Брав участь у Львівській конференції, присвяченій аналізу ліквідації ГКЦ, та відіграв ключову роль у підготовці візиту Папи Івана Павла ІІ у 2001 році, що стало актом світового визнання єпархії.

Юридичне та канонічне оформлення парафій під керівництвом отця Юрія Сабова відбувалося в умовах правового вакууму 1990-х років. Радянське законодавство про релігійні культи вже не діяло, а нове українське лише формувалося. Канцелярія єпархії під безпосереднім наглядом о. Юрія розробила унікальну схему подвійної реєстрації, щоб захистити майно громад і забезпечити прямий зв'язок із Ватиканом.

·    Розробка та впровадження Типового статуту парафії

Головним досягненням канцелярії стало створення єдиного Типового статуту релігійної громади МГКЄ. Отець Юрій особисто координував цей процес із юристами:

• Канонічна прив'язка: У перших розділах статуту кожної парафії чітко прописували, що громада є складовою частиною Мукачівської греко-католицької єпархії, яка, відповідно до історичного статусу, перебуває у прямому підпорядкуванні Апостольському Престолу в Римі.

·       Подвійна верифікація: Держава та Ватикан

Щоб парафія отримала законний статус, о. було розроблено чіткий двокроковий алгоритм для кожного священника на місцях:

·    Єпархіальне схвалення (Декрет): Парафіяни збирали підписи та протокол зборів, які передавали до канцелярії єпархії. Після перевірки документиів, єпископ (Іван Семедій) видавав офіційний канонічний Декрет про заснування або відновлення парафії.

·       Державна реєстрація: Лише після отримання єпархіального декрету канцелярія передавала документи до Закарпатської обласної державної адміністрації (управління у справах релігій) для внесення до державного реєстру. Держава реєструвала громаду саме як частину автономної МГКЄ.

Синхронізація з Кодексом Канонів Східних Церкорв (ККСЦ)

Коли Папа Іван Павло ІІ проголосив новий Кодекс Канонів Східних Церков (CCEO), канцелярія МГКЄ під керівництвом о. Юрія провела масштабну ревізію всієї документації.

•  Кожну парафію було чітко підведено під визначення «парохії» за загальнокатолицьким правом.
• Це дозволило надсилати офіційні звіти (Relationes) до Ватикану (Конгрегації Східних Церков) у строго стандартизованому західному форматі, що підтверджувало високу юридичну культуру автономної закарпатської канцелярії та її здатність діяти як повноцінна Церква свого права.

5. Захисник статусу Sui Iuris та церковний дипломат

Отець Юрій разом з єпископами Іваном Семедієм та Йосифом Головачем, був провідним інтелектуальним захисником канонічної самостійності Мукачівської єпархії розглядаючи статус «Церкви свого права» як питання історичної справедливості.

Аргументи на користь статусу Sui Iuris

·       Канонічний: приналежність до Ecclesia Ruthena (Русинської Церкви) та пряма юрисдикційна залежність від Апостольського Престолу (stretta dipendenza), зафіксована в Annuario Pontificio.

·       Історичний: теорія «Материнської Церкви»: МГКЄ є витоком для митрополій у Піттсбурзі (США), Пряшеві (Словаччина) та Гайдудорозі (Угорщина).

·       Юридичний: Декрет Конгрегації для Східних Церков від 30.12.1995 р., який підтвердив, що влада Синоду УГКЦ не поширюється на території з наявною власною звичайною юрисдикцією, якою є МГКЄ.

6. Організація гуманітарних та соціальних місій у 1990-х роках

Період відновлення єпархії збігся з важкою економічною кризою в Україні. Канцелярія стала головним хабом для координації міжнародної допомоги:

• Робота з фондами: Отець Юрій безпосередньо координував співпрацю з великими західними благодійними організаціями, такими як «Kirche in Not» (Церква в потребі) та європейськими відділеннями «Caritas».
• Розподіл допомоги: Через канцелярію проходили транші на будівництво нових храмів, закупівлю літургійного посуду, а також тонни гуманітарної допомоги (медикаменти, одяг, продукти), які розподілялися між найбіднішими парафіями у гірських районах Закарпаття.

·        Протокольне та організаційне забезпечення єпископських візитів

Будучи «правою рукою» владик Іоанна Семедія та Мілана Шашіка, о. Юрій відповідав за всю логістику та офіційний протокол єпархії:

• Пастирські візити: Кожен виїзд єпископа на освячення наріжного каменя чи нового храму детально планувався канцелярією — від безпекових питань до взаємодії з місцевою державною владою і міліцією/поліцією.
• Прийом іноземних делегацій: Оскільки МГКЄ підпорядкована безпосередньо Ватикану, Закарпаття часто відвідували кардинали, папські нунції та єпископи з Європи й США. Канцелярія Сабова організовувала ці візити на найвищому дипломатичному рівні. 

7.Випуск часописів та книг

До найважливіших часописів та книг, до створення й поширення яких був причетний о. Юрій Сабов, належать такі видання:

7.1.         Головний єпархіальний часопис «Благовісник» (перший редактор Людвіг Філіп) став першим регулярним греко-католицьким виданням краю після виходу церкви з підпілля. Канцелярія під керівництвом о. Юрія забезпечувала його наповнення, друк та логістику по парафіях.

• Історико-біографічна рубрика: Оскільки Сабов особисто досліджував долі репресованого духовенства, на сторінках «Благовісника» регулярно виходили його авторські статті (наприклад, публікація «Пам'ять наших ісповідників мучеників» у 1997 році).
• Катехизація: Часопис містив роз'яснення канонічного права, недільні проповіді єпископів та новини про відновлення єпархіальних структур і канонічний статус Sui iuris.

7. 2. Історико-документальні книги та мартирологи

Працюючи з архівами канцелярії, о. Юрій Сабов сприяв виходу книг, які стали першоджерелами з історії ліквідації та підпілля МГКЄ:

• «Терниста дорога до єдності» (1995 р.): Фундаментальний збірник матеріалів та документів про долю греко-католиків Закарпаття, який Сабов готував і редагував спільно з істориками краю. Книга містить унікальні архівні розсекречені дані КДБ про репресії проти єпископів Теодора Ромжі та Олександра Хіри.
• Підтримка досліджень родини Бендас: Завдяки сприянню єпархіальної канцелярії світ побачили унікальні праці отців Стефана та Даниіла Бендасів — «Священики-мученики, сповідники вірності» (1999 р.) та табірний щоденник о. Стефана «П'ять років за колючим дротом». Ці видання базувалися на документах, верифікацією яких займався канонічний апарат єпархії.

7.3. Літургійна та богослужбова література

У перші роки після виходу з підпілля священники МГКЄ не мали офіційних книг для служіння українською мовою. Канцелярія скоординувала друк:

• Молитовники та служебники: Масові видання повсякденних молитовників для вірян та літургійних текстів для священників візантійського обряду, адаптованих до традицій саме Мукачівської єпархії.
• Катехитичні посібники: Підручники для недільних шкіл та катехитів, які впроваджувалися за вказівкою єпископів Іоанна Семедія та Мілана Шашіка для релігійного виховання молоді після десятиліть державного атеїзму.

8.     Монографії, збірники, аналітичні праці та публікації в періодиці о.Ю. Сабова

• Сабов Ю. Мукачівська Греко-Католицька Епархія: історичне минуле і сьогодення / Юрій Сабов // Патріярхат. — 1996. — 6 травня.
• Опис: Грунтовне дослідження витоків МГКЄ від витоків на Чернечій горі, Ужгородської унії 1646 року та буллы Папи Климента XIV 1771 року до відродження структури. 
• Терниста дорога до єдності: Збірник матеріалів, документів і публікацій з історії Мукачівської греко-католицької єпархії / упоряд. та ред. о. Ю. Сабов та ін. — Ужгород: [Видавництво Ужгородської єпархії МГКЄ], 1995. — 184 с.
• Опис: Фундаментальний історичний збірник єпархії, де зафіксовано перші розсекречені архівні документи КДБ про ліквідацію церкви та переслідування єпископа Теодора Ромжі.

• Сабов Ю. Пам'ять наших ісповідників-мучеників / Юрій Сабов // Благовісник. — 1997. — № 7.

Опис: Ключова стаття у головному віснику єпархії, присвячена мартирологу (списку) священників, які відмовилися підписувати перехід у православ'я та загинули в радянських таборах. 

• Сабов Ю. Спогади із заслання Олександра Хіри / Юрій Сабов // Благовісник. — 1997. — № 9. — С. 2.

Опис: Публікація, де о. Юрій оприлюднив зібрані ним конспіративні свідчення про карагандинський період життя таємного єпископа Олександра Хіри та долі «возз'єднаних» священників (зокрема, сповідь о. Іринея Кондратовича). 

Олександр Хіра, після десяти років таборів, оселився в Караганді, де йому було заборонено займатися релігійною діяльністю. Вдень Олександр Хіра був звичайним робітником на шахті, вкритим вугільним пилом, а вночі, у глибокому підпіллі, він ставав духовним лідером величезного регіону. Хіра таємно висвячував нових священників для всієї України та Казахстану. Праця о. Юрія щодо збору інтерв’ю та документів (зокрема комплекс свідчень 1997 року) стала фундаментальною базою для процесу беатифікації владики Хіри, перетворюючи усну історію на канонічний доказ святості.

9. Матеріали наукових конференцій та усна історія

• Сабов Ю. Особливості нищення Греко-католицької Церкви на Закарпатті та особисті долі окремих мучеників за віру / о. Юрій Сабов, о. Даниїл Бендас // Матеріали Міжнародної наукової конференції «Більшовицький геноцид проти Греко-Католицької Церкви в Україні» (Львів, 1996) / Патріярхат. — 2020. — 14 квітня.
• Опис: Текст спільної доповіді на масштабному міжнародному форумі, де автори розкривали механізми сталінських репресій на основі донедавна таємних інструкцій органів НКҐБ. [4] 
• Сабов Юрій (о.) Інтерв’ю від 10 липня 1997 р. в Ужгороді / Інтерв'юер О. Петринку // Архів Інституту Історії Церкви Українського Католицького Університету (АІІЦ УКУ). — Ф. 1 (Усна історія), Спр. 412. — 12 с.
• Опис: Офіційно зафіксоване науковцями інтерв'ю о. Юрія як директора канцелярії про структуру підпілля, таємні висвячення та його власну роботу зі збору свідчень очевидців.

10. Особисте життя та родина

Родина для о. Юрія була справжньою Ecclesia domestica (домашньою церквою), що забезпечувала надійний тил у роки підпілля. Його дружина, Терезія Ченгері (12.09.1944 — 20.09.2021), розділила з ним усі тягарі таємного служіння. Разом вони виховали трьох дітей: доньку Катерину за чоловіком Береш 1967 р.н., сина Степана 1970 р.н. та сина Василя 1977 р.н.

11.  Спадщина, що триває

Отець Юрій Сабов упокоївся 1 січня 2009 року в Ужгороді. Він увійшов в історію як людина, що поєднала наукову прецизійність із пастирською жертовністю. Його діяльність на посаді директора канцелярії дозволила МГКЄ зберегти свою канонічну самобутність і стати сучасною, відкритою світові Церквою. Сьогодні його праці залишаються головним дороговказом для дослідників закарпатського церковного підпілля, а його життя — прикладом того, як інтелект і віра перемагають будь-яку тоталітарну систему. Його спадщина залишає нам фундаментальне запитання: «Чи здатні ми сьогодні так само ревно оберігати свою ідентичність, як це робив доцент економіки з таємним благословенням у серці?»

Джерела:

1. Інтерв’ю з о. Юрієм Сабовим від 10 липня 1997 р. в Ужгороді / інтерв’юер О. Петринку // Архів Інституту Історії Церкви Українського Католицького Університету. — Ф. 1 (Усна історія), Спр. 412. — 12 с.
2. Сабов Ю. Мукачівська Греко-Католицька Епархія: історичне минуле і сьогодення [Електронний ресурс] / Юрій Сабов // Патріярхат. — 2020. — 6 травня. — Режим доступу: patriyarkhat.org.ua.
3. Сабов Ю. Особливості нищення Греко-католицької Церкви на Закарпатті та особисті долі окремих мучеників за віру [Електронний ресурс] / о. Юрій Сабов, о. Даниїл Бендас // Патріярхат. — 2020. — 14 квітня. — Режим доступу: patriyarkhat.org.ua.
4.    Юрій Сабов. Спогади із заслання о. Олександра Хіри, папського прелата, каноніка Мукачівської єпархії, професора теології // Закарпатська Правда, 25.ХІІ,1991

5. Сабов Ю. Пам'ять наших ісповідників-мучеників / Юрій Сабов // Благовісник. — 1997. — № 7. — С. 3–40.
6. Сабов Ю. Спогади із заслання Олександра Хіри / Юрій Сабов // Благовісник. — 1997. — № 9. — С. 2.
7. Терниста дорога до єдності: Збірник матеріалів, документів і публікацій з історії Мукачівської греко-католицької єпархії / упоряд. та ред. о. Ю. Сабов та ін. — Ужгород: Видавництво Ужгородської єпархії МГКЄ, 1995. — 184 с.
8. Bendász -Hagyaték Marosi Anita – Marosi István A történeti Munkácsi Görögkatolikus Egyházmegye papi névtára. Іменний довідник священиків історичної Мукачівської греко-католицької єпархії. Берегове, 2023.. 1091 old.
9. 3. Bendász István – Bendász Dániel. Helytállás és tanuságtétel. A Munrfcsi Görög Katolikus Egyházmrgye hitvalló és meghurcolt papjai. – Kariosz Kiadó.- Budapest, 2014. – 148 – 152 old.
10. Коссей Ю. Помічний єпископ Йосиф Головач і його заслуги. Ужгород, 2001. 655 с.
11. Стефан та Даниїл Бендаси. “Священики-мученики, сповідники вірності” . Ужгород. – «Патент». – 1999.- 421 с.
12.  о. Бендас С. П’ять років за колючим дротом : щоденник священика, написаний 0в ГУЛАЗі / С. М. Бендас. — Ужгород : Карпати, 2008. — 264 с
13. Іван Бачинський. Поділ Мукачівської греко-католицької єпархії на архідияконати.// Історичний ракурс.  – Ужгород. - «Благовісник». -2011.,0–  листопад.

 

Підготував: Іван Бачинський, м. Перечин