·
Перші поселення та володіння:
Перші мешканці з'явилися в середині XIII століття. У 80-х роках XIII століття
села Ужанської домінії були передані угорським королем Андрієм III жупану Петру
Петуні, а з 1320 року перейшли у власність феодалів Другетів, які володіли
Лютою до XVII століття.
·
Заснування села:
"Село було побудоване у 1567 році. Тоді тут нараховувалися всього дві
родини." (Історія та життя села Люта).
·
Демографічні зміни:
Населення поступово зростало: 12 господарств у 1588 році, 6 родин після
епідемії у 1599 році, і 39 сімейств у 1715 році.
·
Ранні назви:
Село згадується як Lyutta (1728, 1773) та Havasköz (1913).
2. ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ТА ПРОМИСЛОВІСТЬ
·
Зростання в XIX столітті:
"Протягом першої половини XIX століття Люта значно зросла. Тут
налічувалося 109 дворів, у яких проживало 1014 чоловік." (Історія та життя
села Люта).
·
Ремесла та лісопильна промисловість: З
початку XIX століття в Лютій активно розвивалися ремесла та діяла лісопилка, що
приводилася в рух водяним колесом. Виробляли дошки для жител та мостів.
·
Німецька колонізація та розширення
виробництва: "Інтенсивна розробка лісів була пов'язана
деякою мірою з німецькою колонізацією. В Люту прибули вихідці з Швабії: Райке,
Лавер та інші, нащадки яких і по сьогодні проживають у селі." Це призвело
до значного розширення виробництва дощок, дранки, клепки. Селяни також
займалися випалюванням вугілля, виробництвом поташу та заготівлею лісу.
·
Модернізація лісопилки: У
1896 році замість водяного колеса було встановлено паровий двигун, а також дві
розпилювальні рами та циркулярний верстат. На лісопилці працювало близько 30
постійних робітників.
·
Лісові промисли та сплави:
Швидко зростали лісові промисли, зумовлені великим попитом на пиломатеріали та
ділову деревину. Збільшувався обсяг сплавів річкою Лютянкою до Дубринича.
3. ОСВІТА
·
Перша народна школа:
"У 1862 році на кошти селян у Лютій була збудована перша народна школа, де
вчили дітей читати і писати." (Історія та життя села Люта). Основна увага
приділялася співу, читанню Біблії та Закону Божому. Діти відвідували школу лише
взимку.
·
Парафіяльна школа:
Наприкінці XIX століття було відкрито ще 4 класи парафіяльної школи, навчання в
якій проводилося угорською мовою.
4. РЕЛІГІЙНЕ ЖИТТЯ ТА ЦЕРКВА РІЗДВА ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ
·
Релігійний центр:
"Село здавна було релігійним центром, де перебували окружні церковні
намісники." (Історія та життя села Люта). Особливо помітною є
родина Бачинських, яка протягом майже століття, з 1850 по 1935 рік, надавала
основних парохів для Лютянської церкви (Едмунд та його син Теодор). Також серед
капланів (помічних священиків) зустрічаються представники цієї родини, зокрема
Михайло Бачинський та Антон Бачинський. Цей факт свідчить про глибоку
вкоріненість та вплив родини Бачинських на духовне життя громади Лютої.
·
Дерев'яна церква св. Миколи: У
1715 році згадується дерев'яна церква св. Миколая Чудотворця, яка була "у
чудовому стані". "В 1751 р. згадують дерев'яну церкву св. Миколи, у
доброму стані, з двома дзвонами, «красними образами всіми украшена»."
(Лютянська Церква: Літопис Вогню та Відродження).
·
Пожежа 1874 року:
Дерев'яна церква згоріла 13 грудня 1874 року. Тодішній парох А. Бачинський
записав: "Нечаяний пожар святой церкви Лютянськой 13-го декабря 1874 р.,
день уторок, серед полудня, великое сокровище риз і сребром і златієм покритих
книг сожжено." (Лютянська Церква: Літопис Вогню та Відродження).
·
Будівництво та освячення кам'яної
церкви (1882): На місці згорілої дерев'яної церкви було
збудовано нову кам'яну базилічну церкву, освячену св. Миколі Чудотворцю.
"На місці дерев‘яного храму с. Люта , що дотла згорів 10 грудня
минулого(1881)року, сьогодні вже стоїть велична кам‘яна церква з білою вежею ,
вкритою бляхою." (Освячення церкви в Люті 1882 року). Її будівництво стало
можливим завдяки "невтомній та наполегливій праці" о. Едмунда
Бачинського. Освячення відбулося 20 вересня (серпня) 1882 року за участі 5
тисяч людей з навколишніх сіл.
·
Подальші перебудови: На
початку 1920-х років обвалилася вежа, і церкву довелося перебудовувати. У
1930-х роках у церкву вдарила блискавка, і храм був оновлений у 1938 році.
·
Іконостас:
Трирядний іконостас виготовив Петро Ковалицький.
5. Духовенство Лютянської Церкви
Священники (Парохи):
• Василь Лютянський
(1692-)
•Іоанн Косич (1704-)
•Сімеон Волчанський-Лютянський (1717–1742)
•Іоанн Шугайда-Лішойда (1767-, 1775)
•Іоанн Легеза (1780–1785) – був
висвячений на священика Михайлом Емануїлом Ольшавським, єпископом Мукачівським,
у 1759 році. Помер у Туря- Реметі у 1803 році.
•Василь Легеза (1785–1804) – син священика
Григорія Дьордя Легези. Навчався теології в Ужгороді. Був висвячений Андрієм
Бачинським, єпископом Мукачівським, у 1784 році. Служив у Лютій до 1804 року.
•Андрій Яцкович (1805–1808) – син
священика Василя Яцковича. Народився у 1780 році. Навчався теології в Ужгороді.
Помер у 1837 році.
•Василь Куштан (1809–1818) – син
священика Яноша Куштана. Народився у 1780 році. Навчався теології в Ужгороді.
Помер у Гаваскьозі (Люта) у 1818 році.
•Антон Дем'янович (1818–1822) – син священика
Йозефа Дем'яновича. Навчався теології в Нагішомбаті, Ужгороді та Надьвараді.
•Антон Пуза (1823–1831) – народився у
Великому Березному у 1795 році. Навчався теології в Ужгороді. Був висвячений
Елеком Почі, єпископом Мукачівським, у 1820 році. Помер у Великому Березному у
1859 році.
•Стефан Яроміс (1831–1832) – син
священика Міхаля Яроміса. Навчався теології в Ужгороді та Егері. Помер у 1832
році.
•Іван Контратович
(1834–1848)
– син священика Андрія Кондратовича. Народився у 1781 році. Навчався теології в
Ужгороді. Помер у Гаваскьозі (Люта) у 1848 році.
•Євген Едмунд Бачинський (1850–1898) – одна з найвидатніших постатей серед лютянських
священників
•Теодор Бачинський (1898–1935) – син
Євгена Едмунда Бачинського. Народився у Гаваскьозі (Люта) у 1860 році. Навчався
теології в Ужгороді. Був висвячений у 1884 році. Служив помічним священиком у
Лютій (1894–1898), а потім парохом (1898–1935). Отримав лицарський хрест ордена
Франца Йосифа у 1915 році. Помер у Туря- Реметі у 1948 році.
•Йосиф Голомб (1935–1941) – народився у
1889 році. Навчався теології в Ужгороді. Був висвячений у 1915 році. У 1950
році під тиском комуністичної влади став апостатом і продовжив діяльність як
православний священик.
•Юлій Іванчо (1941–1948) –
народився у 1906 році. Навчався теології в Епер’єші. Був висвячений у 1930
році. Відмовився від апостазії, був заарештований радянською владою у 1947 році
та засуджений до 25 років примусових робіт. Звільнений у 1955 році після
реабілітації. Продовжував таємно виконувати священицьку діяльність в Ужгороді,
де й помер у 1979 році.
Каплани (Помічні
Священники):
•Августин Гулович
(1864–1865)
•Антон
Шерегилі (1868)
•Євген
Фенцик (1869–1870)
•Віктор
Дам'янович (1873)
•Михайло
Бачинський (1874–1875) – син Євгена Едмунда Бачинського.
•Йосиф
Токач (1879–1881)
•Антон
Бачинський (1883–1894) – син Євгена Едмунда Бачинського.
•Теодор
Бачинський (1894–1898) – до того, як стати парохом, служив капланом.
•Інокентій
Дудич ЧСВВ (1900-)
•Микола
Токач (1917–1920)
•Михайло
Пея (1936–1937)
•Михайло
Горняк (1937–1938)
•Іван
Лелекач (1947–1948)
6. РОДИНА БАЧИНСЬКИХ ТА ЇХНЯ РОЛЬ У ЖИТТІ СЕЛА
·
Едмунд-Євген Бачинський (1850-1898):
історії Лютої.
·
Довголітнє служіння:
Служив парохом у Люті 48 років (1850-1898).
·
Майже пів століття відігравав справді
визначну роль як у житті єпархії , так і всього повіту Унг."
(Некролог Едмунда Бачинського).
·
Вплив на Верховині:
"Він пропускав через себе всі проблеми Верховини; не було там справи, в
якій би він не просто приймав участь, а частіш за все спрямовував і
керував." (Некролог Едмунда Бачинського).
·
Роль у будівництві церкви:
Його "невтомна та наполеглива праця" була ключовою для зведення нової
кам'яної церкви після пожежі 1874 року.
·
Патріотичні промови: Під
час освячення церкви у 1882 році о. Едмунд Бачинський виголосив патріотичну
промову русинською мовою, закликаючи народ любити Батьківщину.
·
Економічні успіхи:
"На ниві економіки він також досяг значних успіхів- коневодство було його
найулюбленішим захопленням, а жеребчинець відомий на всю країну."
(Некролог Едмунда Бачинського).
·
Духовний приклад: Був
"прикладом для всіх" і здобув "безроздільну любов та відданість
своїх вірян." (Некролог Едмунда Бачинського).
·
Прощальні слова:
Перед смертю заповідав парафіянам "любити свою Святу Віру і
Вітчизну".
·
Похорон:
Похований 29 вересня 1898 року в присутності багатьох духовних осіб та
інтелігенції.
·
Діти-священики:
Багато його синів стали священиками: Михайло (1849-1927), Стефан (1851-1936),
Антон (1856-1932), Теодор (1860-1948).
·
Теодор Бачинський (1898-1935): Син
Едмунда Бачинського, служив парохом у Люті після батька, а перед тим був
капланом у Люті (1894-1898). Народився у Люті.
·
Михайло Бачинський: Син
Едмунда, служив капланом у Люті (1874-1875).
·
Антон Бачинський: Син
Едмунда, служив капланом у Люті (1883-1894).
8. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА ТА РАДЯНСЬКА ДОБА
·
Мобілізація: В
роки Першої світової війни до австро-угорської армії мобілізовано близько 130
чоловік з Лютої.
·
Реквізиції: У
населення забирали коней, підводи, проводились реквізиції зерна, примусово
реалізовувалась військова позика.
·
Переслідування духовенства
(Радянська доба):Йосиф Голомб (1935-1941): У 1950 році
під тиском комуністичної влади став апостатом і служив як православний священик.
·
Юлій Іванчо (1941-1948): Був
заарештований радянською владою 14 листопада 1947 року за відмову від апостазії
(переходу в православ'я). Засуджений до 25 років примусових робіт. Звільнений у
1955 році, продовжував таємно служити.
·
Іван Лелекач (1947-1948):
Зять Юлія Іванча, служив помічним священиком. Був заарештований КДБ у Люті 21
листопада 1947 року та засуджений до 10 років позбавлення волі. Звільнений у
1955 році, також продовжував підпільну душпастирську роботу.
Висновок: Село Люта
має багату та складну історію, позначену як економічним зростанням та
модернізацією (лісопильна промисловість), так і значними випробуваннями
(епідемії, Перша світова війна, радянські репресії). Особлива увага
приділяється її ролі як релігійного центру, з багатою історією церкви та
впливовими душпастирями, серед яких родина Бачинських відіграла винятково
важливу роль у формуванні духовного та суспільного життя громади протягом
десятиліть.
Немає коментарів:
Дописати коментар