Микола Рішко: "Сто років отця Василя Худи"

Життя   віддане  Богові .

(17.09.1918 – 17.09.2018)

17 вересня 2018 року виповнилося 100 років від дня народження Людини та священика, поета та проповідника о. Василя Худи.

Народився Василь Худа у мальовничому селі Драгово на Хустщині, на березі бурхливої, швидкоплинної річки Теребля, біля підніжжя гори Менчул. Тому все життя для нього це була незвичайна річка, свята і магічна ніби Йордан, а гора Менчул була його любимою горою. Пізніше, коли він почав писати прозу та вірші, то спочатку підписував їх Менчул В. або Менчулик.

Сьогодні письменнику та поету Івану Петровцію виповнилося б 75 років. Вічна Йому пам’ять і Блаженний покой.

о. Даниїл БЕНДАС "Владика Василь Попович – один із найвизначнійших єпископів Мукачівської єпархії"

єпископ Василь Попович

Владика Василь Попович – один із найвизначнійших єпископів Мукачівської єпархії його діяльність співпадає з часом, коли в Австро-Угорщині розпочалась визвольна війна 1848 – 1849 рр. і появились перші проблиски національно- культурного піднесення  серед інтелігенції  і вірників Мукачівської єпархії.

Майбутній єпископ Мукачівської єпархії Василь Попович народився 12 вересня 1796 року в с. Великі Ком’яти Виноградівського району в сім’ї  греко-католицького священика Георгія Попович (1764 – 1817) і Марії Лендєл.

Початкову освіту і перший рік гімназії закінчив у Нодь-Каролі (комітат Сатмар, тепер у Румунії), а пізніше навчався і у Мараморошсигетській гімназії. Два останні роки, тобто 5 і 6 класи закінчив в Ужгородській гімназії, яка  була тільки шестикласовою до 1856 – 1857 навчального року. Як і в раніше згаданих навчально-виховних закладах, так і тут, в Ужгородській гімназії, він був найкращим учнем у класі. Юнак розвивався і вдосконалювався, ставав дорослим і зрілим. Згадуючи про цей період життя Василя Поповича, Іоанн Мондок у своїй проповіді говорив, що „Птенецъ  сталъ обростати пѣрьемъ; замѣтенъ былъ въ немъ ужъ тогда летущій орелъ”. Його вихователі і вчителі вже тут, в Ужгородській гімназії, вбачали в юному Поповичу, що він колись займе високі посади, про що свідчить і такий випадок. Одного разу, будучи учнем шостого класу гімназії, відповідав (розповідав підготоване домашнє завдання). У класі було чути легкий шум. Тоді  професор Пашшіч такими словами зробив зауваження  учням класу: „Русскіе, внимайте, это будетъ вашь єпископъ”. Можливо,

Священики Мукачівської єпархії які виконували душпастирську працю в селі Порошково Перечинського району від найдавніших часів до 1949 року

Порошково. Перечинський район, 2146 вірників,  Ц.: Св. Миколая, кам’яна,

1762.- Метрика: 1817.

1709,    ?             ?      Іоанн.

1717-   ?              ?     Петро.

1722-, 1766   Реберко Олексій.

1768 – 1780  Легеза-Ледьезе Іоанн.

1780 – 1786  Ковечак Андрій.

1786 – 1803  Керестеші Петро.

1803 – 1805  Попович Іоанн.

1805 – 1817  Яцкович Михайло.

1817 – 1832  Чобаль Олексій.

1832 – 1855  Табакович Василь.

1855 – 1856  Сабов Михайло.

1856 – 1872  Шолтис Олександр.

1872 – 1882  Погачаш- Балог Валентин.

1882 – 1893  Фенцик Євген.

1893 – 1895  Дулишкович Олексій.

1895 – 1913  Куштан Петро.

1913 – 1935  Куштан Августин.

1935 – 1937  Скіба Іоанн Теофан.

1937 – 1945  Галайда Георгій.

1945 – 1949  Егрешші Іоанн.

Каплани:

1843 – 1844  Легеза Василь

Іконостас Порошківської церкви. Фото Івана Готри

Біографічні данні та життєвий шлях деяких священиків

 які служили в храмі села Порошкова

Едмунд Бачинський із закарпатського Середнього повинен був стати наступником Еде Еган

Є.Бачинський

Угорський політик і економіст Еде Еган (1841-1901), про якого багато говорять сьогодні у зв’язку з наданням Угорщиню серйозної матеріальної допомоги та пільгових кредитів підприємцям та аграрним товаровиробникам Закарпаття (нинішній план подальшого розвитку області так і називається – імені Еде Егана), був натхненником «Верховинської господарської акції».

Її метою було покращення занедбаного й відсталого економічного стану нашого краю часів Австро-Угорщини шляхом інтенсифікації землеробства, тваринництва, розвитку кооперацій, споживчих і кредитних спілок, банків, ремісничо-кустарних промислів. Реалізацією цих планів і займався Е. Еган, куратор Експозитури для гірських районів (орган влади, що здійснював завдання акції), що була створена у 1897 році в місті Мукачеві. Допомагали йому в цьому й греко-католицькі священики, які як ніхто, були приближені до простого люду. Один із членів даної конфесії, представник славетного роду священників Бачинських був Едмунд Едмундович (Євген Євгенович) Бачинський, авторитетна людина енциклопедичних знань. Він був не тільки радником, але й  міцною опорою для Егана. Саме його, Едмунда Бачинського, Еде Еган запропонував призначити своїм наступником, щоб продовжити гуманітарні справи в «Русинській (рутенський) акції». Так сталося, що по дорозі до Е. Е. Бачинського в Середнє  20 вересня 1901 року Еган був важко поранений. Через дві доби він помер. Не менш загадковою  і трагічною була й смерть Едмунда Бачинського, похорони якого відбулися 29 липня 1903 року. Про це повідомив його перший біограф, майбутній президент Карпатської України – Августин Волошин у «Місицеслові» за 1904 рік.