Династія Легеза: Трьохсотлітній літопис духовної та інтелектуальної еліти Закарпаття

 

Історико-генеалогічний фундамент династії

Рід Легеза (Legaza/Legeza) в ієрархічній структурі Мукачівської греко-католицької єпархії (МГКЕ) постає не просто як сукупність біографій, а як фундаментальний інтелектуальний та духовний хребет закарпатської «священичої аристократії». Протягом століть представники цього роду виступали основними трансляторами європейських культурних цінностей, утримуючи баланс між локальною ідентичністю та ширшим цивілізаційним контекстом Центрально-Східної Європи.

Генеалогічне коріння династії сягає польського шляхетства (рід Ligęza/de Bobrk. Переселення братів Андрія та Івана Легези з Польщі до села Ізвір (Берегфорраш/Rodnikivka) стало відправною точкою формування закарпатської гілки. Перехід із римо-католицизму в греко-католицизм був актом глибокої соціокультурної асиміляції: колишня польська шляхта перетворилася на провідну еліту русинської громади. Стратегічне значення роду було закріплене через «золотий стандарт» шлюбної дипломатії — зв'язок із родиною єпископа Андрія Бачинського (зокрема через шлюб Василя Легези та Сусанни Бачинської), що перетворило рід на частину закритої інтелектуальної мережі, яка визначала долю краю протягом XVIII–XX століть.

2. Золота доба: Просвітництво, наукова думка та сакральне меценатство

У період XVIII — початку XX століття рід Легеза трансформував свій статус із суто пастирського на державотворчий та науковий. Представники династії виступали не лише як душпастирі, а й як архітектори суспільного прогресу.

Аналіз ключових напрямків діяльності:

·        Сакральна архітектура та церковне управління:

Теодор (Тивадар) Легеза (1846–1908): Член єпархіальної консисторії в Ужгороді. Його діяльність ознаменувалася масштабною розбудовою кам’яного храмового будівництва в Мукачівському та Берегівському районах, що докорінно змінило архітектурне обличчя парафій.

·        Літературно-правозахисна діяльність:

Іриней Легеза (1861–1922), псевдонім Іван Лоцуга: Письменник-мораліст та публіцист. Його творчість була невід’ємною від практичної допомоги селянству: він став піонером кооперативного руху, засновуючи «кредитні каси» (hitelpénztárak) для захисту пастви від фінансової експлуатації.

·        Фундаментальна наука та журналістика:

Віктор Легеза (1851–1924): Науковець-енциклопедист, спеціаліст із ботаніки та мікології. Його праці з мінералогії та хімії витримали численні видання в Будапешті. Протягом п’яти років він редагував русинськомовний тижневик «Неділя» (Negyilya), а також був постійним дописувачем часописів «Наука» та «Görögkatolikus Szemle», виступаючи інтелектуальним містком між Ужгородом та Будапештом.

·        Освітнє меценатство:

Петро Легеза (XIX ст.): Використовував власні капітали для заснування іменних стипендій, що дозволяло талановитим дітям із незаможних родин здобувати освіту в Ужгородській та Пряшівській гімназіях.

3. Епоха випробувань: Спротив «православізації» та мартирологія (1944–1950-ті рр.)

Після ліквідації ГКЦ у 1949 році рід Легеза став символом принципової відмови від апостазії. Аналіз архівних даних свідчить про свідомий вибір більшості членів роду на користь «Катакомбної церкви» та прийняття мученицького вінця.

Документальний реєстр репресій та спротиву:

• Едмунд  Легеза (1886–1969): Служив у Нир-Адоні (Угорщина). Став першою жертвою переслідувань у Гайдудорозькій єпархії за активний спротив націоналізації церковних шкіл. Був підданий жорстоким тортурам у поліції, позбавлений засобів до існування та вигнаний, проте до кінця днів залишався взірцем вірності Апостольському Престолу.
• Стефан Легеза (парох Берегкьовешда/Березівки): Заарештований 26 лютого 1949 року. Засуджений до 25 років виправно-трудових таборів із конфіскацією майна та 5 років позбавлення прав. Помер у липні 1955 року в таборах селища Явас (Росія), не зрадивши присязі.
• Йосип Легеза (парох Батаря, 1888–1985): Заарештований 20 квітня 1950 року за відмову перейти в православ’я. Вирок: 25 років каторжних робіт, 5 років позбавлення прав та повна конфіскація майна. Перебував у мордовських таборах до 1954 року. Після повернення продовжував служіння в підпіллі в Берегові.
• Петро Легеза (парох Фільсокалочі/Верхньої Колочави): У листопаді 1946 року став жертвою терору — був підступно вбитий за віру через безкомпромісну позицію щодо незаконного «Львівського собору».
• Елек Тивадар Легеза (1890–1973): Чернець-василіянин (OSBM), настоятель монастиря в Ужгороді. Пройшов через тиск та переслідування, відомий своєю місіонерською діяльністю в США, що дозволяло підтримувати зв’язок із вільною Церквою.

4. Систематизований біографічний реєстр представників роду

На основі «Схематизмів Мукачівської єпархії» (1816, 1846 рр.) та архівних розвідок каноніка Стефана Бендаса, нижче подано верифікований каталог персоналій:

Духовенство (пастирська лінія):

• Василь Легеза (1769–1826): Син Андрія Легези. Освіту здобув у Львові. Висвячений 21 квітня 1793 р. єпископом Андрієм Бачинським. Служив у Тур’я Ремета. Його шлюб із Сусанною Бачинською став фундаментом елітарного статусу роду.
• Андрій Легеза (1795–1874): Син Василя та Сусанни Бачинської. Висвячений 2 квітня 1820 р. єпископом Олександром Повчі. Парох у селах Нижній Галас та Коромалак.
• Атаназій Легеза (1774–1839): Син Григорія. Висвячений 14 березня 1801 р. єпископом Андрієм Бачинським. Декан Турянського округу. Служив у Перечині та Ладомирі.
• Йосип Легеза (1820–1890): Парох у селах Чонтош, Тур’я Ремета та Драгово. Радник єпископської консисторії.
• Йосип Легеза (1880–1959): Служив у Нир-Адоні та Оросі. Представник гілки, що розвивала Гайдудорозьку єпархію.
• Олександр Легеза (XIX ст.): Авторитетний учасник єпархіальних синодів, реформатор парафіяльної освіти.
• Августин Легеза (1871–1927): Висвячений 17 грудня 1899 р. єпископом Юлієм Фірцаком. Служив у селах Єсеньо та Сольмос.

Світська інтелігенція та державні діячі:

• Д-р Павло (Пал) Легеза (1872–?): Доктор права, у 1918 році призначений ішпаном (губернатором) Ужанського комітату. Очолював русинський відділ у Міністерстві національних меншин.
• Стефан (Іштван) Легеза (1848–1920): Королівський суддя в Левочі, президент касино, кавалер ордена Франца Йосифа.
• Йосип Легеза (1888–1985): Під час Першої світової війни — військовий священик (feldburát), відзначений за мужність при порятунку поранених на східному фронті.
• Емануїл Легеза (1893–1918): Лейтенант, кавалер ордена Signum Laudis. Загинув у Вінниці під час Першої світової війни.
• Д-р Євген Фенцик (Байза) (1894–1962): Науковець, редактор часопису «Kárpáti Vadász», дослідник архівів та педагог.

5. Інтелектуальна мережа: Генеалогічний «закритий цикл» еліти

Унікальність Легез полягала в їхній здатності перетворити родинні зв’язки на інструмент збереження політичного та культурного впливу. Союзи з родами Бачинських, Фенциків та Ламфалуші створювали непроникне для зовнішніх асиміляційних тисків середовище.

Особливе місце займає постать Марії Легези (доньки пароха Йосипа Легези), яка стала матір’ю Стефана Фенцика — лідера автономістського руху. Через материнську лінію Фенцик успадкував лояльність консервативного духовенства та родинні зв’язки з єпископськими колами. Цей «непотизм» у позитивному історичному значенні був формою виживання проєвропейської еліти: навіть за політичних розбіжностей (як-от між прочехословацьким Віктором Легезою та автономістом Стефаном Фенциком), спільне походження дозволяло утримувати інтелектуальний контроль над регіоном.

6. Значення спадщини

Історія роду Легеза — це велична епопея стійкості, що пролягла від шляхетських грамот XVIII століття до табірних номерів Мордовії та Яваса. Як провідні кадри Мукачівської єпархії, Легези забезпечили неперервність релігійної традиції в умовах зміни імперій та режимів.

Доля Легез є ключем до розуміння феномену Ужгородської унії: Церква вистояла завдяки таким династіям, де вірність Богу та ідеалам свободи передавалася разом із родовим іменем. Їхній подвиг залишається нетлінною сторінкою мартирології, свідченням того, що інтелектуальна аристократія духу є непереможною перед обличчям тоталітаризму.

  Список греко-католицьких священників із роду Легеза

**Джерело:** Мароші Іштван – Мароші Аніта. «Шематизм духовенства Мукачівської греко-католицької єпархії»

- Легеза Августин

Батько — Микола Легеза, священник; мати — Марія Мальцовська. Народився в с. Ужлова (Ужгородський комітат) 6 квітня 1871 року. Богословську освіту здобув в Ужгороді. 17 грудня 1899 року висвячений на священника Мукачівським єпископом Юлієм Фірцаком. У 1899–1900 роках — помічний священник у с. Віче (Земплінський ком.). З 1900 по 1911 рік — священник у с. Ясенове (Ужгородський ком.), у 1912–1927 роках — у с. Соломонове (Ужгородський ком.). Помер 8 вересня 1927 року. Дружина — Ірина Лещишин (†1930), донька священника Георгія Лещишина та Ілони Гебе. Відомі діти: Анна (*1905), дружина священника Михайла Мочкоша (1898–1938); Петро, священник (1912–1946).

- Легеза Андрій

Батько — Василь Легеза. Народився в с. Тур’я Бистра (Ужгородський ком.). Богословську освіту здобув у Мукачеві. У 1765 році висвячений на священника Мукачівським єпископом Михайлом Еммануїлом Ольшавським. У 1765–1785 роках — священник у с. Тур’я Пасіка (Ужгородський ком.). Дружина — Анна Мудра. Відомі діти: Василь, священник (1769–1826); Іван, священник (1773–1834).

- Легеза Андрій

Батько — Василь Легеза (Лігенза), священник; мати — Сусанна Бачинська. Народився в с. Нижнє Солотвино (Ужгородський ком.) у 1795 році. Богословську освіту здобув в Ужгороді та Сатмарі. 2 квітня 1820 року висвячений на священника Мукачівським єпископом Алексієм Повчієм. У 1820–1833 роках — священник у с. Нижнє Рибнице (Ужгородський ком.), у 1833–1846 роках — у с. Коромля (Ужгородський ком.). З 1846 року на пенсії у Вишньому Німецькому та с. Ворочево (Ужгородський ком.). Помер 31 березня 1874 року. Дружина — Анна Ладижинська, донька священника Василя Ладижинського та Марії Розалії Фаркаш. Відомі діти: Августина (1832–1903), дружина священника Ласло Йосипа (1822–1912); Меланія (1834–1881), дружина священника Йосипа Сотака (1828–1907).

- Легеза Афанасій (Лігенза)

Батько — Григорій Легеза (Лігенза), священник. Народився в с. Тур’я Бистра (Ужгородський ком.) 5 листопада 1774 року. Навчався в Братиславі. 14 березня 1801 року висвячений на священника Мукачівським єпископом Андрієм Бачинським. У 1801–1802 роках — помічний священник у с. Тихий (Ужгородський ком.). З 1802 по 1803 рік — у с. Буківцьово (Ужгородський ком.), у 1803–1810 роках — у м. Перечин (Ужгородський ком.), у 1810–1835 роках — у с. Тур’я Пасіка (Ужгородський ком.), у 1835–1839 роках — у с. Ладомир (Земплінський ком.). Декан Тур’янського деканату (1803–1810). Помер у Ладомирі 4 вересня 1839 року. Дружина — Сусанна Яромиш, донька священника Михайла Яромиша та Марії Ількович. Відомі діти: Афанасій, священник (1811–1866); Варвара (1814–1890), дружина священника Василя Яцковича (1812–1868); Василь, священник (1818–1873).

- Легеза Афанасій

Батько — Афанасій Легеза (Лігенза), священник; мати — Сусанна Яроміс. Народився в с. Тур’я Пасіка (Ужгородський ком.) 25 червня 1811 року. Навчався в Ужгороді та Трнаві. 15 квітня 1836 року висвячений на священника Пряшівським єпископом Григорієм Тарковичем. У 1836–1844 роках — священник у с. Колінковце (Земплінський ком.), у 1845–1866 роках — у с. Неліпино (Березький ком.). Декан Свалявського деканату (1847–1866). Помер у Неліпині 17 лютого 1866 року. Дружина — Анна Шивульська (†1862), донька священника Іллі Шивульського та Анни Пастелій.

- Легеза Василь

17 лютого 1737 року висвячений на священника Мукачівським єпископом Стефаном Симеоном Ольшавським. У 1737–1752 роках — священник у с. Тур’я Бистра (Ужгородський ком.). Одружений, ім’я дружини невідоме. Відомі діти: Григорій Георгій, священник (висв. 1759); Андрій, священник (висв. 1765); Симеон, священник (висв. 1770).

- Легеза Василь

Батько — Григорій Георгій Легеза (Лігенза), священник. Народився в с. Тур’я Бистра (Ужгородський ком.). Навчався в Ужгороді. 29 червня 1784 року висвячений на священника Мукачівським єпископом Андрієм Бачинським. У 1784–1785 роках — священник у с. Буківцьово (Ужгородський ком.), з 1785 по 1804 рік — у с. Люта (Ужгородський ком.). Дружина — Анна Дудрович, донька священника Івана Дудровича.

- Легеза Василь (Лігенза)

Батько — Андрій Легеза, священник; мати — Анна Мудра. Народився в с. Тур’я Бистра (Ужгородський ком.) 26 грудня 1769 року. Навчався у Львові. 21 квітня 1793 року висвячений на священника Мукачівським єпископом Андрієм Бачинським. У 1793–1799 роках — помічний священник у с. Нижнє Солотвино (Ужгородський ком.). З 1799 по 1801 рік — у с. Глибоке (Ужгородський ком.), у 1805–1818 роках — у с. Тур’я Ремета (Ужгородський ком.), у 1818–1820 роках — у с. Тур’я Бистра. З 1820 року на пенсії в Тур’я Пасіці, де й помер 16 травня 1826 року. Дружина — Сусанна Бачинська, донька священника Георгія Бачинського та Ілони Стрипської. Відома дитина: Андрій, священник (1795–1874).

- Легеза Василь

Батько — Афанасій Легеза (Лігенза), священник; мати — Сусанна Яромиш. Народився в с. Тур’я Пасіка (Ужгородський ком.) 21 грудня 1818 року. Навчався в Ужгороді та Трнаві. 21 грудня 1843 року висвячений на священника Мукачівським єпископом Василем Поповичем. У 1843–1844 роках — священник у с. Порошково (Ужгородський ком.), у 1844–1855 роках — у с. Колінковце (Земплінський ком.), у 1855–1873 роках — у с. Анталовці (Ужгородський ком.). Дружина — Анна Табакович (1826–1895), донька священника Василя Табаковича та Марії Лендєл. Відомі діти: Ілона (1845–1895), дружина священника Августина Гуловича (1838–1887); Емілія, дружина священника Євгена Сатали (1849–1914).

- Легеза Гавриїл

Батько — Григорій Георгій Легеза (Лігенза), священник. Народився в с. Тур’я Бистра (Ужгородський ком.). Навчався в Ужгороді. 24 червня 1782 року висвячений на священника Мукачівським єпископом Андрієм Бачинським. У 1782–1795 роках — священник у Малому Березному (Ужгородський ком.). Дружина — Марія Жеткей (1763–1802).

- Легеза Григорій Георгій (Лігенза)

Батько — Василь Легеза, священник. Народився в с. Тур’я Бистра (Ужгородський ком.). 23 липня 1759 року висвячений на священника Мукачівським єпископом Михайлом Еммануїлом Ольшавським. У 1759–1782 роках — священник у с. Тур’я Бистра, з 1782 по 1821 рік — у с. Тихий (Ужгородський ком.). Помер у Тихому 22 грудня 1821 року. Одружений, ім’я дружини невідоме. Відомі діти: Ілона (†1816), дружина священника Андрія Поповича (†1816); Гавриїл, священник (висв. 1782); Василь, священник (висв. 1784); Афанасій, священник (1774–1839).

- Легеза Георгій

Батько — Іван Легеза, священник; мати — Анна. Народився в с. Тур’я Ремета (Ужгородський ком.) 24 вересня 1793 року. Навчався в Ужгороді. 2 квітня 1820 року висвячений на священника Мукачівським єпископом Алексієм Повчієм. У 1820–1822 роках — священник у с. Тур’я Бистра (Ужгородський ком.), у 1822–1846 роках — у с. Анталовці (Ужгородський ком.), у 1854–1855 роках — у с. Нижнє Рибнице (Ужгородський ком.). З 1855 року на пенсії. Помер 16 квітня 1856 року. Дружина — Марія Фройндгоффер (†1846). Відомі діти: Йосип, священник (1820–1890); Михайло, священник (1822–1869); Олександр, священник (1827–1897); Микола, священник (1837–1902).

- Легеза Григорій

Народився у 1806 році. Навчався в Ужгороді та Ораді. 28 квітня 1831 року висвячений на священника Мукачівським єпископом Алексієм Повчієм. У 1831–1844 роках — священник у с. Смерково (Ужгородський ком.), у 1844–1870 роках — у Малому Березному (Ужгородський ком.). Помер 23 травня 1870 року. Дружина — Варвара Бренцович (*1809), донька священника Степана Бренцовича. Відома дитина: Олександр, священник (1832–1870).

- Легеза Георгій

Батько — Іван Легеза, священник. Народився в с. Драгово (Березький ком.). Навчався в Ужгороді. 21 квітня 1793 року висвячений на священника Мукачівським єпископом Андрієм Бачинським. У 1793–1805 роках — священник у с. Новоселиця (Ужгородський ком.), у 1805 році — у с. Тур’я Пасіка (Ужгородський ком.). Помер у Тур’я Пасіці 13 липня 1805 року. Дружина — донька священника Федора Гуци.

- Легеза Іриней

Батько — Йосип Легеза, священник; мати — Анна Саксун. Народився в с. Тур’я Бистра (Ужгородський ком.) 2 квітня 1861 року. Навчався в Ужгороді. 7 січня 1886 року висвячений на священника Мукачівським єпископом Іваном Пастелієм-Ковачем. У 1886–1892 роках — помічний священник у с. Тур’я Пасіка (Ужгородський ком.), з 1892 по 1920 рік — у с. Кленова (Земплінський ком.), у 1920–1929 роках — у с. Тур’я Пасіка. З 1915 року — почесний декан. Помер у Тур’я Пасіці 8 вересня 1929 року. Дружина — Емілія Петрович, донька священника Еміля Петровича та Варфоломеї Бачинської.

- Легеза Степан

Батько — Федір Легеза, священник; мати — Марія Іванчо. Народився в с. Ділок (Березький ком.) 24 серпня 1892 року. Навчався в Ужгороді. 14 березня 1920 року висвячений на священника Мукачівським єпископом Антонієм Паппом. У 1920 році — помічний священник у Великих Лучках (Березький ком.). У 1920–1933 роках — у с. Швидке (Березький ком.), у 1933–1949 роках — у с. Берегуйфалу (Березький ком.). З 1937 року — почесний декан. З 1942 року — кавалер Хреста Національної Оборони. Відмовився переходити в православ’я, за що 26 лютого 1949 року був заарештований радянською владою. 20 квітня 1949 року засуджений до 25 років примусових робіт. Помер у таборах (Явас, нині Мордовія) у липні 1955 року.

- Легеза Іван (Лігенза)

Батько — Андрій Легеза, священник; мати — Анна Мудра. Народився в с. Тур’я Пасіка (Ужгородський ком.) у 1773 році. Навчався в Ужгороді. 6 квітня 1800 року висвячений на священника Мукачівським єпископом Андрієм Бачинським. У 1800–1824 роках — священник у с. Серне (Березький ком.), у 1824–1834 роках — у с. Брестів (Березький ком.). З 1834 року на пенсії. Помер 6 жовтня 1834 року.

- Легеза Іван

Батько — Ілля Легеза, дяк. Народився в с. Тур’я Бистра (Ужгородський ком.) у 1783 році. Навчався в Ужгороді. 1 травня 1810 року висвячений на священника Мукачівським єпископом Михайлом Брадачем. Помічний священник у с. Тихий (1810–1821), згодом парох (1821–1840). Помер 27 вересня 1840 року. Дружина — Анна Яцкович (1792–1825), донька священника Василя Яцковича та Анни Рапач. Відома дитина: Катерина (†1873), дружина священника Антона Сильвая (1804–1871).

- Легеза Євген

Батько — Іван Легеза; мати — Марія Широкай. Народився в м. Берегово (Березький ком.) 4 січня 1885 року. Навчався в Будапешті та Ужгороді. 7 березня 1909 року висвячений на священника Мукачівським єпископом Юлієм Фірцаком. У 1909–1910 роках — у с. Яноші (Березький ком.), у 1910–1915 роках — у с. Квасово (Березький ком.). Помер у Квасові 13 березня 1915 року. Дружина — Гізелла Скіра (1883–1967).

- Легеза Йосип

Батько — Григорій Легеза, священник; мати — Марія Фройндгоффер. Народився в с. Тур’я Бистра (Ужгородський ком.) 4 грудня 1820 року. Навчався в Ужгороді та Сатмарі. 18 грудня 1845 року висвячений на священника Мукачівським єпископом Василем Поповичем. Священник в Анталовцях (1846–1848), Тур’я Бистрій (1848–1868), с. Драгово (1868–1872) та Тур’я Пасіці (1872–1890). З 1885 року — радник консисторії. Помер 3 липня 1890 року. Дружина — Анна Саксун (1828–1884), донька священника Федора Саксуна та Юліанни Данилович. Відомі діти: Федір, священник (1846–1908); Емілія (†1930), дружина Олексія Іванча; Олександр, священник (1855–1919); Марія (†1934), дружина Євгена Вайди; Єлизавета, дружина Олександра Ламфалуші; Іриней, священник (1861–1929); Юліанна Меланія (*1869), дружина Андрія Фенцика.

- Легеза Йосип

Батько — Федір Легеза, священник; мати — Марія Іванчо. Народився в с. Ділок (Березький ком.) 25 листопада 1880 року. Навчався в Ужгороді. 24 грудня 1905 року висвячений на священника Мукачівським єпископом Юлієм Фірцаком. Служив у Хусті, Фекетіардо (Виноградівщина), Нижні Ворота (1915–1925), згодом в Угорщині (Ченгеруйфалу та Орос). Декан Воловецького деканату (1915–1923). Помер в Оросі (Угорщина) 23 липня 1959 року. Дружина — Анна Медвецька.

- Легеза Йосип

Батько — Іван Легеза; мати — Марія Широкай. Народився в м. Берегово (Березький ком.) 9 вересня 1888 року. Висвячений у 1914 році єпископом Антонієм Паппом. Служив у Берегові, Яношах, Квасові, Ільниці та Батарі. Відмовився від переходу в православ’я, заарештований у 1950 році, засуджений на 25 років. Звільнений у 1954 році, оселився в Берегові, де й помер 21 листопада 1985 року. Реабілітований у 1992 році. Дружина — Ілона Балтович. Діти: Йосип, Ілона, Марія, Данило, Федір.

- Легеза Михайло

Батько — Григорій Легеза, священник; мати — Марія Фройндгоффер. Народився в с. Анталовці (Ужгородський ком.) 22 вересня 1822 року. Віцеректор Ужгородської семінарії (1850–1856). Служив у Шаторальяуйхей, Іванівцях та Давидкові. Помер у Драгові 4 грудня 1869 року.

- Легеза Микола

Батько — Григорій Легеза, священник; мати — Марія Фройндгоффер. Народився в с. Анталовці (Ужгородський ком.) 9 березня 1837 року. Служив у с. Гут, Неліпино, Давидково, Ужлова та Нижнє Солотвино. Декан Собранського деканату (1892–1902). Помер 30 квітня 1902 року. Дружина — Марія Мальцовська.

- Легеза Микола

Батько — Микола Легеза, священник; мати — Марія Мальцовська. Народився в с. Ужлова 27 березня 1877 року. Служив у Гайдудорозі, Карасі, Аяку та Ньїрдержі (Угорщина). Помер 8 березня 1934 року. Дружина — Ірина Саплонцай.

- Легеза Петро

Батько — Августин Легеза, священник; мати — Ірма Лещишин. Народився в с. Соломонове 12 серпня 1912 року. Висвячений у 1938 році єпископом Олександром Стойкою. Служив у с. Луг, Хусті, Богдані та Верхній Грабівниці. **Убитий православними 24 листопада 1946 року через відмову перейти у віру.** Дружина — Єлизавета Петрецька.

- Легеза Олександр (1827–1897)

Батько — Григорій Легеза. Народився в с. Анталовці. Служив у селах Галабор, Годас, Аяк та Бачараньош (Угорщина).

- Легеза Олександр (1832–1870)

Батько — Григорій Легеза. Народився в с. Смерково. Служив у Руських Комарівцях та Великому Пастілі.

- Легеза Олександр (1855–1919)

Батько — Йосип Легеза. Народився в Тур’я Бистрій. Служив у Гайдудорозі, Тісабекені, Батарі та Королеві.

- Легеза Симеон

Батько — Василь Легеза. Народився в Тур’я Бистрій. Служив у селах Гайдош, Кіблер, Вишній Пастіль, Ужлова, Ігнатце та Глибоке.

- Легеза Федір

Батько — Йосип Легеза; мати — Анна Саксун. Народився в с. Анталовці 13 листопада 1846 року. Служив у Ниредьгазі та Ділку (Березький ком.). Помер у Ділку 13 липня 1908 року. Дружина — Марія Іванчо.