Стефан Фенцик – істинний патріот нашого краю

Греко-католицький священик о.Стефан Фенцик увійшов в історію нашого краю не тільки як священик-сповідник вірності, а і як обдарований науковець, талановитий музикант, істинний патріот та один із найамбітніших громадсько-політичних діячів Підкарпатської Русі першої половини ХХ століття, який завжди прагнув грати провідну роль в житті краю. Протягом 53 років свого життя (13.10.1892-30.03.1946) він вів активну і багатогранну діяльність. Народився в селі Великі Лучки, що на Мукачевщині, в родині греко-католицького священика.

Досліджуючи історію Підкарпатської Русі, я був вельми здивований, що про С.Фенцика дуже мало інформації, а якщо і є, то акценти розставлені лише на його політичній діяльності. Я вирішив заповнити цю прогалину. До речі, під час дослідження з’ясувалося, що отець Стефан троюрідний брат моєї бабусі Катерини Бачинської по лінії Саксунів.

РОДИНА

Його батько – Андрій  народився 1866 р. у селі Широке Виноградівщини в сім’ї священика Андрія Фенцика (1820-1890) та Анни Фірцак. В 1890 р. рукоположений в священики єпископом Іваном Пастелієм. Служив парохом у Заріччі Іршавського р-ну (1890-1892 рр.), Великих Лучках (1892-1894 рр.),  Велкій Трні Земплінського комітату (1894-1904 рр.) та Заричові Перечинського району (1904-1926 рр.). У цей період також був деканом Турянського деканату. Помер в с. Заричово 20 серпня 1926 р.

Мама - Юліана Легеза  походить із знатної дворянської родини, яка відноситься до гербу Легеза де Бобрк (Legeza de Bobrk), генеалогічне дерево якої бере свій початок з XII cтоліття. Ця родина дала нашому краю багатьох священиків, вчителів та прогресивних громадських діячів. Вона  народилася 11 травня 1869 р. у Зарічові Перечинського району в родині священика Йосифа Легези (1820-1890) та Анни Саксун (1828-1884). Її батько служив священиком в селах Кострино (1846 – 1848 рр.), Тур’я-Бистра (1848 – 1868 рр.),   Заричово (1868 – 1872 рр.) та  Тур’я-Пасіка (1872 – 1890 рр.)

Педагогічна династія Павлишинців (доповнено)

Іван Павлишинець народився 12 вересня 1863 року в с. Доробратово Іршавського району в сім’ї Василя Павлишинця та Пелагеї Чепак.  Після закінчення учительської семінарії  працював помічним вчителем  в с. Макарьово.

23 лютого 1888 року поєднав свою долю  з Юлією Гурей дочкою вчителя с. Тур’я-Пасіка  Теодора Гурея та Йозефіни Анталоці (яка походить з дворянського роду Antalóczy de Antalócz Грамота шляхетства і герба отримано від Короля Фердинанда II в Відні, 15 листопада 1628 року). Після одруження Іван Павлишинець перевівся   працювати вчителем у Тур’я Пасіку де попрацював до самої смерті в 1918 році.

В родини Івана Павлишинця народилося одинадцять дітей чотири дочки та сім хлопців, більшість з яких здобули освіту вчителя і працювали сільськими вчителями, можна сказати про започаткування  вчительської  династії Павлишинців на Перечинщині.

Старший син Миколай (1888- 1954) після закінчення вчительської

семінарії працював вчителем в Ладомирові (тапер Словацька республіка), а з 1920 року до виходу на пенсію в с. Ворочово  Перечинського р-ну. Разом з священиком Сіоном Сільваєм створили в селі чотириголосий хор селян.  На сцені зробили постановку сільського народного весілля. Хор Ворочова  в тридцчтих  роках минулого століття  з тріумфом виступав  на театральних сценах Ужгорода, Пряшева та Кошиць. Разом з дружиною Лаврою Шолтис (1892-1954  виростили трьох дітей, які також присвятили своє життя вихованню підростаючого покоління. 

Дочка Лавра Макара (1912-2005)   працювала вчителем початкових класів спочатку в Порошкові та Заричові, а з 1949 року до виходу на пенсію в 1967 році, вчителем початкових класів в Сімерській восьмирічній школі.

Відзначення 110-річниці з дня народження о. Стефана Бендаса

 

В суботу 3 серпня 2013 року в селі Мала Копаня на Виноградівщині було відзначено 110-річчя з дня народження священика – мученика, науковця, письменника, каноніка Мукачівської греко-католицької єпархії  Стефана Бендаса та проведено науково-практичну конференцію з питання ліквідації радянською владою Мукачівської греко-католицької єпархії,

 організаторами якої виступили Виноградівське районне науково-культурологічне товариства ім. Духновича (голова Юрій Продан), науковці історичного факультету Ужгородського національного університету (декан Володимир Фенич),  греко-католицька громада села Мала Копаня, та син о. Степана  – о. Даниїл Бендас парох села Мала Копаня.

Зранку в сільському Храмі Василія Великого було проведено Службу Божу, яку відслужили о. Ласло Пушкаш та о. Даниїл Бендас пізніше було проведено молебень за загиблих греко-католицьких священників.

В актовому залі  Малокопанської  загальноосвітньої школи під головування голови Виноградівського районного науково-культурологічного товариства ім. Духновича Юрія Продана відбулась науково-практична конференція на тему «Ліквідація радянською владою  Мукачівської греко-католицької єпархії»

З доповідями виступили