Поділ Мукачівської греко-католицької єпархії на архідияконати

Єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії Мілан видав Декрет про поділ єпархії на Ужгородський, Мукачівський та Хустський архідияконати.
До округу Ужгородського архідияконату віднесено: деканат Ужгород-місто, деканат Ужгород-район, Берегівський деканат, деканат Берегово-район, Великоберезнянський деканат, Перечинський деканат та Середнянський деканат. Архідияконом на який призначено ставрофорного протоієрея о. Володимира Ковтика.
До округу Мукачівського архідияконату входять: деканат Мукачево-місто, деканат Мукачево-район, Іршавський деканат, Білецький деканат, Виноградівський деканат, Воловецький деканат, Свалявський деканат та Чинадіївський.  Архідияконом якого призначено протоієрея о. Мирослава Сипка.
До округу Хустського архідияконату входять: Хустський деканат, Великобичківський деканат, Міжгірський деканат, Рахівський деканат, Солотвинський деканат та Тячівський деканат.
Ще одним Декретом
новостворений Хустський архідияконат було піднесено до єпископського вікаріату. Вікарієм призначено протосинкела митрофорного протоієрея о. Тараса Ловску.

Згідно адміністративного поділу  єпархія розділяється на архідияконати – керують якими архідиякони (від. грец. ρχι- — головний, старший та διάκονος — диякон, служитель). Відповідно архідияконати розділяються на деканати керувати якими призначаються декани (від лат. decanus — десятник) , яким довіряється нагляд за кільканадцятьма парафіями.
Віддалені від центру архідияконати в своєму статусі повишуються  до  вікаріатів, які очолюють  - єпископські вікарії (від лат. vicarius — заступник, намісник), яким надається більша управлінська влада над парафіями повіреного їм вікаріату та призначається окрема консисторія (від лат. Consistorium —  рада) .  
Звичайно поділ єпархії на  архідияконати потреба часу, адже за 20 років після виходу з підпілля Мукачівська греко-католицька єпархія розрослася і для покращення управляння та для кращої духовної обслуги всіх вірників виникла потреба децентралізації управління єпархією.
Якщо ж подивитися в  минуле, як написано в констатуючій частині Декрету: «…Маючи за собою велике історичне надбання нашої єпархії, яке впродовж багатьох століть допомагало вірникам нашої Церкви непорушно зберігати і відкрито визнавати свою віру та з нагоди 240-річчя з канонічного встановлення Мукачівської єпархії…».       Мукачівська греко-католицька єпархія зродилася з Ужгородської унії, яка була прийнята 24 квітня 1646 року. Спочатку єпархія  була юридично-церковно визнана, але входила до складу римо-католицької дієцезії в Егері.  19 вересня 1771 року,  Папою Климентом XIV було канонізовано Мукачівську греко-католицьку єпархію яка одержала статус Церкви "власного права" (sui juris).  Це визнала й Модифікаційна Комісія Кодексу Канонів Східних Церков (1990 р.), яка визнає 21 таку Церкву. Серед них і Церкву Візантійського або Константинопольського обряду, до якої віднесені: албанська, білоруська, болгарська, грецька, угорська, італо-албанська, мелхітська, румунська, російська, русинська, словацька, українська та югославська Церкви. Ватиканський щорічник "Аннуаріо Понтіфічіо" до складу русинської Церкви відносить Пітсбургську митрополію  та Мукачівську єпархію.
            Якщо повернутися  до історії нашого краю і тодішньої Мукачівської єпархії, вона тоді займала територію, яка тепер розділена між чотирма державами Україною, Угорщиною, Словаччиною та Румунією, а в той час  об'єднувала 13 комітатів Австро-Угорщини від Попраду до Білої Тиси, та від водорозділу Карпатського хребта до Великої угорської долини, площею 56800 квадратних кілометрів. На цій території проживало 542000 греко-католицького населення — русинів, румунів, словаків, угорців,  та інших національностей, зорганізованих в 735 парафіях і 1660 філіях, які мали загалом 1310 храмів.
За адміністративним поділом за часів єпископа Андрея Бачинського Мукачівська єпархія була поділена на 11 архідияконатів 2 з яких мали статус вікаріатів, а саме:
1.      Абово-Турнянський - 22 парафії;
2.      Березський -76 парафій;
3.      Боршодський - 11 парафій;
4.      Земплинський -131 парафія;
5.      Марамароський вікаріат – 132 парафії;
6.      Саболчський -39 парафій;
7.      Спісько-Гронський – 23 парафії;
8.      Сукмарський вікаріат – 127 парафій;
9.      Угочанський -32 парафії;
10.  Ужанський – 68 парафій
11.  Шариський – 74 парафії.
З часом через поділ територія Мукачівської єпархії зменшувалась і зменшувалась кількість архідияконатів. В 1776 році був створений Кошицький вікаріат, який в 1818  році  був оформлений в Пряшівську єпархію в яку перейшли парафії Абово-Турнянського, Боршодського, Спісько-Гронського, Шариського та частина Земплинського архідияконатів. В 1912 році після включення парафій Саболчського і Сукмарського комітатів  до новоствореної Гайдудорожської єпархії, число архівікаріатів  було зведено до п’ятьох: Марамороський, Березьський, Угочанський, Ужанський і Земплинський.
В апостольському листі Папи Івана Павла ІІ з нагоди 350-річчя Ужгородської Унії, було відзначено, що: "Встановлення Мукачівської єпархії в 1771 р. було колискою, з якої зродились нові єпархії: Крижівська (1777 р.), Пряшівська (1818 р.), Гайдудорогська (1912 р.). Згодом, з причини численної еміграції до США, засновано митрополію Пітсбургську (1969 р.) з підлеглими їй єпархіями Пасейською (1963 р.), Пармською (1969 р.) та Ван Нуйською (1981 р.).
Адміністративний поділ Мукачівської греко-католицької єпархії на п’ять архідияконатів лишився вже аж до її насильницької ліквідації сталінським режимом в 1949 році. Останніми архідияконами були:
1. Марамароського – титулярний канонік Микола Русинко, парох  Хуста був засуджений до 25 років тяжких робіт. Помер в 1955 році в таборі, як сповідник віри;
2. Березьського – архідиякон о. Євменій Дулишкович, Мукачівський парох  після семирічного перебування  в сибірських концтаборах повернувся додому  де й помер в 1955році;
3.  Угочянського – архідиякон Олександр Папп, парох Виноградова помер в 1968 році;
4. Ужанського – архідиякон Євген Ортутай, цегольнянський парох в Ужгороді  засуджений в 1944 році. Помер в 1950 році в концтаборі;
5.  Земплинського – архідиякон Антоній Тинк, парох  у Великому Раковці опинившись  в 1939 році у кордонах Словаччини, був назначений вікарієм адміністратори Мукачівської єпархії.
Трагічним для єпархії був період чотирьох десятиріч репресій  підпільного існування.  Священики Мукачівської греко-католицької єпархії засвідчили свою вірність Апостольському Престолу, хоч за це зазнали утисків та переслідувань. Ув'язнено й вивезено до таборів і тюрем 127 священиків, з яких 29 там і загинули.
Якщо провести історичні паралелі то тепер створені архідияконати Мукачівської греко-католицької єпархії  теоретично за  територіями географічно відповідають колишнім, відповідно Ужгородський – Ужанському,  Хустський – Марамороському та Мукачівський – Угочанському та Березьському архідияконатам. 
Джерела:
1.      Атанасій В. Пекар, ЧСВВ. Нариси історії Церкви Закарпаття. – Том ІІ: Внутрішня історія. - Рим-Львів. – Видавництво отців Василіан «Місіонер». - 1997. – 492 с.
2.      Журнал Мукачівської греко-католицької єпархії, «Благовісник» – 2011. № 9-10 (228-229) – вересень-жовтень.
3.      Виступ о. Юрія Сабова на І-ій сесії патріаршого собору УГКЦ, жовтень 1996 року http://old.ugcc.org.ua/ukr/church_in_action/sobor/previous/I-st/reports/
4.      Стефан та Даниїл Бендаси. “Священики-мученики, сповідники вірності ” . Ужгород. – «Патент». – 1999. 234 с.
5.      Власний архів автора.
Марамароський архідиякон – титулярний канонік Микола Русинко
Ужанський архідиякон - о. Євген Ортутай
Березьський  архідиякон о. Євменій Дулишкович
Проголошення поділу Мукачівської греко-католицької єпархії 
на архидияконати: Ужгородський, Мукачівський та Хустський 
   
    Іван Бачинський             
     спеціально для «Новин Закарпаття»  
  



      
         

Блог Івана Бачинського

Share |