« 27 вересня поточного 1898 року на
81 році життя відійшов у вічність Едмунд – Євген Бачинський з Бачини, почесний
каноник Мукачівської єпархії, декан Ставнянський, парох Лютянський, радник
Святого Престолу, член Унгського повітового законодавчого Комітету.
Відома і шанована особистість, представник древнього роду Бачинських, цей патріарх з добрим і мудрим поглядом, без малого півстоліття відігравав справді визначну роль як у життя єпархії, так і всього повіту Унг.
Він пропускав через себе всі проблеми Верховини; не було там справи, в якій
би він не просто брав участь, а частіше за все спрямовував і керував.
З його порадами та підтримкою рахувався кожен, хто хотів чогось домогтися в
Ужанській Верховині. Він був почесним учасником всіх повітових зборів і часто
привертав до себе увагу чітким і захоплююче діалектичним змістом своїх
пропозицій, щедро ділився знаннями та досвідом із своєї життєвої скарбниці.
На ниві економіки він також досяг значних успіхів – коневодство було його
найулюбленішим захопленням, а жеребчинець відомий на всю країну.
Як духовник, о. Едмунд був прикладом для всіх, і своїм ревним служінням
роздобув собі те, що не має ціни – безроздільну любов та відданість своїх
вірян, які супроводжували його на протязі довгих років.
Відчуваючи близький кінець свого земного життя, він зібрав навколо себе
своїх парафіян і в прощальних словах заповідав їм любити свою Святу Віру і
Вітчизну – те, чому невтомно навчав їх слово і ділом.
Слухаючи незгасаюче теплі та шляхетні настанови, ридав і стар і млад.
Пам'ять про о. Едмунда житиме в наступних поколіннях, а наша єпархія
діятиме, опираючись на приклад цієї визначної особи, що завжди була її окрасою
і гордістю.
Похорон заслуженого священика відбувся 29 вересня.
Віддати останні почесті з центру прибули каноник Янош Якович та Микола
Долинай, професор теології, викладач гімназії, Янош Бурдач, повітовий
королівський лісничий, і велика кількість інтелігенції та духовенства.
Священик Стужицький Олександр Саксун в
чудовій промові похвалив блискучі
священицькі та громадські чесноти цієї непересічної духовної особи,
виявляючи до нього загальну любов і повагу.»(Цей некролог розшукав в архіві угорської
періодики дослідник історії краю з Мукачева Олександр Дудинський).
Отець Євгеній Бачинський народився 13 травня 1818 року в с. Убереж недалеко від Унгвара , тепер знаходиться в
Словаччині в сім’ї греко – католицького священика Михайла Бачинського (1777 –
8.05.1847) і Заяц Терезії (1786 – 4.03 1848р), обоє померли та поховані в селі Зарічово,
Перечинського району. Середню освіту отримав навчаючись в гімназіях Ужгорода та
Егера, а теологічну в Ужгородській духовній семінарії і у Відні. Перед рукоположенням,
28 лютого 1842 року, одружився на дочці греко – католицького священика Яроміс
Степана і Гуснай Ганни Аполонії, яка народилася в с. Волосянка в 1826 році і
померла в с. Люта Великоберезнянського району 15 січня 1911 року. Єпископ
Мукачівської єпархії Василь Попович (1837 – 1864)руко положив його на священика
16 квітня 1842 року. Після висвячення о. Едмунд вибрав собі парохію Голубинську
і служив там з 1842 по 1850 роки., а потім з 1850 по 1898 рік служив в с. Люта
Великоберезнянського району. Помер в с. Люта 27 вересня 1898 року тут же і
похований біля церкви, яку сам і побудував.
Весною 1842 року енергійний і здібний богослов прибуває на свою парохію у
с. Голубине, повний жертовності та молитви о. Євгеній, так його називали Голубинці, доклав чимало зусиль для розбудови
Церкви Христової, яку становлять усі
вірні.
Отець Євген у своєму покликанні – побожний, скромний, добрий і чуйний
священик, який завжди був готовий вислухати кожного зокрема. З милою усмішкою
проповідував Слово Боже. Своїми змістовними науками о. Євген закликав до
терпеливості в терпіннях і покладатися лише на Бога, бо це істинний шлях для
вибраних Богом душ.
За час свого душ пастирства у с. Голубине, він підняв духовне життя
вірників і упорядкував матеріальний стан церкви і фари, а його жінка Аполонія
допомагала йому в цьому, вона разом з дяком – півце - вчителем Галегою Іваном( молодшим) навчала
дітей читати та писати, готувала їх до першого причастя, навчала співу.
Талановитий священик протягом років, що він служив у Голубиному перетворив у
квітучу громаду, церкву Успіння Пресвятої Богородиці.
Отець Євгеній не тільки виконує обов’язки приходського священика. А й
цікавиться історією краю. У своїх проповідях він завжди наголошував, що кожний
повинен знати якого він роду племені, та ким були їхні прабатьки. Він навчав
жителів села господарювати так, щоб був із роботи якиїсь хосен. У нього самого
були два прекрасні коні орловські рисаки, які він запрягав у бричку. Він завжди
говорив , що причина бідності Голубинців погане скотарство, вони мають корови ,
які дають мало молока і добрі хіба запрягати їх у віз. Він поїхавши в Будапешт,
домовився з Угорським міністерство і ті дали в село Голубине 10 корів і 2 бички
Швіцького филю( породи), щоб поліпшити місцеву породу корів.
Єдмунд – Євген Бачинський Голубинський священик був непересічною особистістю, але, так
склалися обставини, що славні його діла досі залишаються в тіні. Його наукові
інтереси були надзвичайно широкі, він вивчав та описував історію словянських і
не словянських народів,фольклор. історичну географію, русинську етнографію,
історію церкви та інше. Його наукові праці на сьогоднішній день маловідомі, але
його роботам дав високу оцінкуГерман Ігнац Бідерман, відомий австрійський
народознавець, автор прекрасного дослідження про закарпатських русинів.
Етнографічний опис Верховини( рукопис) не єдина праця отця Едмунда. Є ще «Песни
Верховинцев, собраниє в Бережском, Угочском и Мараморошском комитатах. Цей
збірник Е. Бачинського увійшов до публікації російського етнографа Г де Волана
«Угро – русскиє народниє песни», вид. 1885, стор 179 – 211. У 1860 році Е Бачинський підготував історико – етнографічний
опис Ужанської і Бережанської Верховини.
Свого часу о. Євген був провідною посаттю
у суспільному та культурно релігійному житті села Голубине, він один із тих, хто найбільше
спричинився до відродження нашого народу, піднесенню його матеріального та
освітнього рівня.
У селі Голубине у родині Бачинських народився син Євген, один із 12 дітей ,
який прославив це село на всю Європу, але про це пізніше.
27 вересня 2023 року ми будемо молитовно згадувати 125 роковини з дня
смерті одного з тих, хто творив історію Голубинного. Помер отець Едмунд – Євген
Бачинський на свято Воздвиження Чесного
Животворящого Хреста Господнього, та похований у с. Люта Великоберезнянського
району біля церкви яку побудував своїм авторитетом майже за один рік на місці згорівшої деревяної церкви, що
згоріла 10 грудня 1881 року, а нову церкву освятили 20 серпня 1882 року. Тепер,
волею судьби у церкви новий власник, але могила будівничого церкви знаходиться
в занедбаному стані.
Микола Рішко
с. Голубине
Немає коментарів:
Дописати коментар