Життєвий шлях Мирослава Чайковського - приклад безкорисливого служіння людям


Мирослав Чайковський
Відданий усією душею охороні здоров’я і музичному мистецтву, невтомний діяч нашого краю, Мирослав Степанович Чайковський народився  19 лютого 1927 року у селі Дубриничі  в учительській родині Степана та Йолани Чайковських.  
         Його батько – уродженець міста Чорткова Тернопільської області якого нелегка доля сталінських репресій та колективізації закинула в наш край і тут він поєднав свою долю з  уродженкою с. Тур’я-Пасіки - Йоланою Павлишинець.
         Працюючи з 1953 р. у Сваляві лікарем пологового відділення, відтак – головним лікарем райлікарні,

Урочисті святкування сторіччя від дня народження, сімдесятип’ятиріччя від ієрейських свячень та десятиріччя від проголошення блаженним священномученика владики Теодора Ромжі (ФОТО/ ВІДЕО)


   27 червня в Ужгородській богословській академії ім. Блаженного Теодора Ромжі владика Мілан та ректор академії митрофорний протоієрей Тарас Ловска відкрили наукову конференцію, присвячену 100-літтю від дня народження блаженного священномученика Теодора, 75-літтю його ієрейських свячень та 10-річчю беатифікації. З вітальним словом до присутніх звернувся Кардинал Леонардо Сандрі .
   Доповідачі, детально висвітлюючи кожен свою тему, акцентували увагу на постаті владики-мученика, зазначивши, що якби не подвиг блаженного Теодора та священиків-ісповідників віри, які воліли зазнати жахіть сталінських таборів, але не зрадили Христа, котрі стали фактично послідовниками свого владики, не змогла б існувати Церква в нашому краї. З доповідями виступили: отець Даниїл Бендас («Життя і діяльність Теодора Ромжі у спогадах його сучасників»,

Мученик за святу віру - канонік Стефан Бендас

 A magyar nyelvre való fordítást Nemes Judit végezteBendász István és Bacsinszky Mária unokája és Bacsinsky Gyula és Kaminszky Irén dédunokája 

 Літом минулого року в Берегові відбулася знакова подія, на яку греко-католики чекали багато років: на фасаді будинку (пл. Пушкіна), де останні тридцять років мешкав разом із родиною священик-мученик Стефан Бендас (1903-1991 р. р.), встановлено пам’ятну дошку. Зберігаючи відданість батьківській вірі, богослов і дослідник старовини досяг вершин у справі служіння Богу. Тож урочисто, за присутності великої кількості духовенства та вірників, до того ж під спів церковної літургії, була відкрита меморіальна дошка, автор якої – Ж. Ортутай. Чин освячення провів о. К. Сабов, а серед вінків був і від міськради, який поклала секретар міськвиконкому В. Бендик.

Священик -мученик Теодор Бачинський


  A magyar nyelvre való fordítást  Nemes Judit, Bacsinsky család egyik leszármazottja

Народився 16 лютого 1911 р. в сім'ї греко-католицького священика Костянтина Бачинського і Марії Дзубай в с. Ставне Великоберезнянського р-ну. Після здобуття початкової освіти в церковнопарафіяльній школі в с. Великий Русков (Словаччина) батьки віддали його до Кошицької гімназії (Словаччина), яку закінчив 1929 р. і продовжив навчання в Ужгородській духовній семінарії.

17 вересня 1933 р. єпископ Мукачівської Греко-католицької єпархії Олександр Стойка рукоположив у кафедральному храмі 5 богословів (Желтвай Юлія, Мурані Миколу, Мустянович Миколу, Іоанна Йосифа Сатмарія ЧСВВ), серед яких був і Теодор Бачинський.

21 січня виповнюється 270 років з дня народження каноніка Івана Пастелія


Церковний і культурний діяч, педагог, дослідник історії церкви, поет-сатирик – канонік Іван Пастелій, народився 21 січня 1741 року в селі Мала Пастіль – нині село Пастілки Перечинського району . Від назви села згодом прийняв псевдонім Пастелій, а справжнє його прізвище – Іван Ковач.

Освіту здобув у навчальних закладах Ужгорода, Будапешта, Егера, був священиком у Хусті, Мукачеві, Гуменному, Коритнянах, працював професором етики в Мукачівській богословській школі. Для свого часу він був високоосвіченою людиною і свої знання, талант і здібності поклав розвиток духовності рідного краю. З 1787 року по 1790 рік він був генеральним вікарієм Списького вікаріату з осідком в Кошицях, який входив до складу Мукачівської греко-католицької єпархії, яка тоді займала територію, тепер розділену між чотирма державами Україною, Угорщиною, Словаччиною та Румунією, а тоді була під юрисдикцією Мукачівської греко-католицької єпархії.

26 січня відзначатимемо 220 років з дня народження каноніка Івана Чурговича


Іван Чургович, народився 26 січня 1791 року в селі Новоселиця Перечинського району, у сім’ї греко-католицького священика Івана Чурговича.  Закінчив Ужгородську гімназію. Продовжив навчання в Будапешті, а згодом в ужгородській богословській семінарії. У 1817 році прийняв духовний сан і одночасно почав викладати в Ужгородській гімназії . По двох роках відправився на науку до Відня у Фрінтанеум. Тут у 1823 р. отримує ступінь доктора богослов’я. В 1825 році його призначають директором Ужгородської гімназії яку очолював до1856 року. 

Після смерті єпископа Олексія Повчія в 1831році канонік Іван Чургович управляв Мукачівською греко-католицькою єпархією як капітульний вікарій до висвячення на єпископа в 1838 році Василя Поповича. В той період він був ініціатором створення кафедрального хору в Ужгороді.

Іван Макара – залишив після себе добрі діла

Як кажуть, що людина повинна за життя виховати дітей, побудувати хату та виростити сад біля неї. Усе це і не тільки це Іван Макара в своєму житті зробив. Його дитинство та юність проходили в мальовничому селі Мирча на березі гірської річки Уж, що на Великоберезнянщині.

Виховувався серед чарівної природи, працьовитих, добрих і щирих людей, які з малку привили йому  любов до  рідної землі, свого народу та його звичаїв і культури.

Народився Іван Макара 28 липня 1912 року. Його батько, Олекса Васильович Макара, 11 березня 1880 року народження, ще в 1913 році виїхав на заробітки до США і не повернувся. Мама, Марія Андріївна Пида, 23 травня 1886 року народження, померла в 1918 році. З шести років він залишився сиротою і ріс в родині стрика Івана, а після одруження - сестри Марії, в сім’ї її чоловіка Василя Гапака.

В Мішкольці буде пам'ятник єпископу Андрію Бачинському



В пригороді угорського міста Мішкольц планується встановити пам’ятник єпископу Андрію Бачинському. Пам’ятник буде споруджено біля греко-католицької церкви Покрова Пресвятої Богородиці, яка знаходиться в передмісті Мішкольца – Герембель (Görömböly) на вулиці, яка названа в честь єпископа Андрія Бачинського.  

В Герембель компактно проживають нащадки переселенців із Підкарпатської русі, які триста років тому в пошуках кращої долі поселилися на пагорбах під Мішкольцом. Початок їх переселення припадає на період антигабсбурського повстання угорців, яке на початку 18 століття очолював князь Ференц Ракоці. В складі повстанського війська разом з угорцями за незалежність Угорщини, боролися і підкарпатські русини, яких Ракоці дуже любив і називав « мій найвірніший народ".
В пам'ять про князя Ференца Ракоці тут на пагорбі біля церкви в Герембель вже стоїть погруддя Ференцу Ракоці. В 1990 році на місцевому храмі була установлена меморіальна дошка єпископу Андрію Бачинському, якому імператриця Марія Терезія дарувала Тапольське абатство до якого вгодило село Герембель.

На Закарпатті вийшла друком книжка «Нарис з історії храму Святого Миколая в селі Порошково»


У перечинському видавництві "ТУРпрес" побачило світ історичне дослідження вчителя історії Порошківської ЗОШ І-ІІІ ступенів Івана Готри «Нарис з історії храму Святого Миколая в селі Порошково»


Значною мірою у цьому виданні йдеться про безпосередньо про Святий храм – місце духовного відпочинку людської душі, місце спілкування людини з Богом.

Як написано в передмові, автор не претендує на статус наукового дослідження, головним завданням цього видання він вбачає насамперед популяризацію вивчення історії рідного села й краю. Молодий історик намагався використати призабуті та маловідомі історичні джерела, що надає читачу змогу розширити свої знання про село Порошково. Фактично це перша спроба системного дослідження історії села Порошкова в нас час.

Іван Гарайда - історик, філолог, редактор, культурно-освітній діяч нашого краю



    Іван Гарайда народився 29 січня 1905 року в селі Заричово  в сім'ї директора сільської школи Андрія Гарайди (1880-1931) та Етели Торма . В цьому ж селі 43 роки  директором церковної школи працював його дід по матері - Іван Тoрма  матір’ю якого була Антоніна Бачинська,  дочка Заричувського пароха о. Михайла Бачинського (1825 1847 роках ). 

 Його батьки  після приєднання Підкарпатської Русі  до Чехословаччини, переїхали на постійне місце проживання до Угорщини . У 1924 році закінчив гімназію в місті Секейшфегервар і поступив на навчання до юридичного факультету Будапештського університету, який закінчив в 1928 році, а в 1934 році закінчив філологічне відділення Краківського університету, вчився на філософському факультеті Печського університету. Від 1934-го викладав угорську мову в Краківському університеті. У листопаді 1939 року  разом із професорами Краківського університету  заарештований гестапо і вивезений до концтабору Заксенгаузен. Та за вченого заступився уряд Угорщини це посприяло тому, що невдовзі Гарайду звільнили.  Після звільнення переїхав до Ужгорода, де був призначений виконавчим директором Підкарпатського товариства наук (листопад 1940 – жовтень 1944).

Блог Івана Бачинського

Share |