Вже доброю традицією для
Мукачівської греко-католицької єпархії стало вшанування пам'яті священиків, які служили Богу та людям на
протязі століть в Божих храмах нашого краю. Одне з таких вшанувань пройшло 30 жовтня 2015 року
в селі Доробратово Іршавського району. Цьому
передувала велика пошукова та дослідницька робота по встановленню місць
захоронення священників які служили в Доробратові, яка була проведена головою
громадської організації «Духовність, відродження та розвиток» Михайлом Садохою
за сприяння о.Даниїла Бендаса. Віднайдені
захоронення в часи комуністичної влади були спаплюжені. При розчищенні місця
захоронення було віднайдено прикопаний хрест. В родинних архівних документах о. Евгенія Уйгелія ( служив в Доробратові в 1927 – 1949 р.р.) було знайдено запис, що хрест колись був на надвівтарній торуні церкви,
яку було розібрано в 1941 році. Було знайдено нащадків похованого священика
Іштвана Товта, які проживають в Угорщині і на Україні. Один з них Бараній
Елек сам займався пошуком відомостей про захоронення свого предка і через о.
Даниїла Бендаса відбулася його зустріч з Михайлом Садохою. Ними було прийнято
рішення про влаштування спільними зусиллями меморіалу на місці захоронення.
В результаті відновлено
пам’ятники на могилах -священників-деканів Товта Іштвана (1849-1915), Коссея
Антала(1832-1894), його дружини Вікторії Кімак (1842-1905) та священників
деканів -Коцана Базіла (1763-1807) і Пастелія Андраша (1803-1855). Також встановлено постамент з хрестом з
надвівтарної торуні старої церкви села Доробратова. На меморіальній таблиці
зроблено напис на угорській і українській мовах: «Цей
хрест був на надвівтарній торуні доробратівської церкви, яка була розібрана в
1941 році. За велінням священика-декана Євгена Уйгелія хрест був встановлений
на могили священиків-деканів: Товта Іштвана, Коссея Антала, Пастелія Андраша
та Коцана Базіла, в пам'ять за їхнє
ревне служіння Богу і Мукачівській Епархії Русинськой Греко-Католической
Церкви, які власним прикладом навчали доробратівчан в Господі жити, гріха не робити, ближніх любити... Вічная їм пам'ять і
блаженний покой. »
В Доробратівському Свято-Миколаївському храмі
було проведено урочисте Богослужіння, яке здійснили настоятель о. Петро Бровді,
ставрофорний протоєрей о. Даниїл Бендас, о. Олександр Сарай та о. Михайло Кіш. В Богослужінні прийняли участь нащадок
священника-декана Коссея Антала –Коссей Микола Ю. з Ужгорода та нащадки Товта
Іштвана з Угорщини та Мукачева, а також нащадок Пастелія Андраша з Австрії. Потім на могилах священиків де було встановлено надмогильні пам’ятники
священиків-деканів відбулось поминальне
Богослужіння (панахида). Богослужіння відправлялись на церковно-словянській та
угорській мові.
Після закінчення Богослужіння Михайло
Садоха розповів присутнім історію Доробратівської греко-католицької громади, з
часу утворення до сьогодення. Протоієрей о. .Даниїл Бендас навів цікаві
історичні факти з життя і духовного служіння священників-деканів
Доробратівського храму. Багаточисельні учасники урочистостей довідались, що
священик-декан о. Андраш Пастелій писав вірші і легенди, які друкувались в
угорському часописі «Народні пісні та легенди» який редагував Ерделі Янош. Так в 1846 році в часописі була надрукована
легенда про Святого Миколая чудотворця, який чудесним способом спас
доробратівчан від смерті під час татаро-монгольскої навали. Про
священика-декана Коссея Антала довідались, що він під час буремних революційних
подій в Угорщині (1848-1849 рр.) приймав
участь в боях, як військовий каплан і був поранений під час бою з російськими
військами. Потім приймав участь у складанні петиції до цісаря, з проханням надати
більше конституційних прав русинському народу. Їздив в складі делегації у
Відень, де їх прийняв цісарь. Основними вимогами петиції було: друк підручників, газет та викладання
в школах, гімназіях і семінаріях на русинській мові. Усунення з державної
служби чиновників, які не знають русинської мови і граматики.
Цікаву подорож в історичне минуле продовжив Михайло
Садоха, розповіддю про життєвий шлях о. Іштвана Товта та ознайомив присутніх з
документами, які засвідчують його велику
сподвижницьку діяльність, турботу про розвиток освіти в селі і про організацію
культурних заходів, які здійснювались його дружиною Вікторією. Було сказано також
про його нащадків. Присутнього на святі - правнука Елека Баранія, який працює
конкурсним секретарем урядового фонду Угорщини ім. Бетлен Габора та його брата
Андраша Баранія який працює послом Угоршини в Казахстані. І про родину
Поповичів з Мукачева.
Коссей Микола Юлієвич розповів про свою
родину, в якій була генерація священиків п’яти поколінь по обох гілках
родовідного запису. В своїй промові згадав грамоту імператора Леопольда (1640-1705),
яка тепер зберігається в Будапештському історичному музею, а була вручена його предку Владиславу Коссею, за
заслуги перед Католицькою церквою, і як направлення його для душпастирської
роботи в середовище русинського народу. Згадав про переслідування, якого
зазнала його родина в часи комуністичного правління. Розповів про дослідницьку роботу свого брата
Юрія Коссея, по дослідженні історії Мукачівської греко-католицької єпархії, на
основі якої видано ряд ґрунтовних
наукових видань, які є популярними серед богословів та науковців не тільки в
нашому краї, але і за кордоном. Микола Юлієвич подарував Михайлу Садохові ряд
науково-популярних видань свого брата, які будуть передані для сільської
бібліотеки, а саме: «Церковна унія»- 1996р., «Апостольське започаткування
Мукачівської єпархії»-1997 р. «З повноти серця уста мої промовляють»-1998р,
«Теодор Ромжа»—2003 р.. «Кафедральний храм і резиденція єпископів Мукачівської
єпархії»-2011р.
Іван Бачинський
краєзнавець
